надання невідкладної допомоги, а також інформаційні ресурси Інтернета. Одним з аспектів підготовки медичних сестер-бакалаврів як помічників сімейного лікаря є обізнаність з проблемами планування сім’ї. Незважаючи на те, що кількість абортів в Україні знижується, їх рівень на 1000 жінок фертильного віку значно перевищує аналогічний показник у розвинених країнах. У кожної третьої жінки спостерігаються ускладнення після аборту, а у першовагітних — їх частота наближається до 40%. Особливе занепокоєння викликає ріст непланованої вагітності серед підлітків. Крім того, основними ускладненнями аборту є безпліддя, невиношування вагітності, запальні захворювання геніталій, ендокринні порушення, ускладнений перебіг наступних вагітностей, передчасні пологи. Завданням медичної сестри-бакалавра у сфері планування сім’ї присвячений елективний курс «Репродуктивне здоров’я та планування сім’ї» і розділи «Клінічного медсестринства в акушерстві та гінекології», які викладаються на кафедрах акушерства й гінекології.
Принципи проведення консультування, яке є надзвичайно важливим елементом роботи фахівців сімейної медицини, майбутні медичні сестри-бакалаври отримують на заняттях з медсестринського процесу, міжособистісного спілкування тощо.
Таким чином, сімейна медицина має бути зв’язуючою ланкою між існуючими паралельними «сферами» первинної допомоги і основою системи, яка сфокусована на ідеальне медичне обслуговування водночас із поліпшенням медичного забезпечення населення в цілому, а «...медичні сестри, які знаходяться на передовій лінії, мають гарантувати баланс у наданні допомоги за всім спектром послуг охорони здоров’я, включаючи зміцнення здоров’я та профілактику захворювань, схвалювати роботу в командах з іншими фахівцями» («Реформи охорони здоров’я: реакція медичних сестер». — Рейк’явік, квітень 1996 р.). Основою для розширення діяльності медичних сестер у сфері надання первинної медико-санітарної допомоги, охорони здоров’я населення та в суспільстві в цілому мав би стати закон про середню медичну допомогу, який розроблений і прийнятий в інших європейських країнах. Законодавство про середню медичну допомогу сприяло б поліпшенню освіти медичних сестер, організації, послідовності, якості сестринської допомоги, могло б визначити вклад медичних сестер, задовольнити соціальні запити і сприяти підвищенню іміджу сестринської освіти.
Висновки
В результаті проведеного дослідження автором були зроблені наступні висновки:
Кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я. Держава згідно з Конституцією України гарантує всім громадянам реалізацію їх прав у галузі охорони здоров'я .
Безпосередню охорону здоров'я населення забезпечують санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров'я.
Рівень медичної та медикаментозної допомоги, яка сьогодні надається в Україні, не сприяє можливості мати здорову націю в майбутньому. Загальна захворюваність населення порівняно з 1991 роком зросла на 27,8%, зокрема, поширення хвороб крові та кровотворних органів у 2,7 рази, хвороб ендокринної системи, порушення обміну речовин у 2,4 рази, хвороб системи кровообігу у 1,8 рази, вроджених вад розвитку на 57,3%, хвороб сечостатевої системи на 57,7%.
Зниження життєвого рівня, залишковий принцип фінансування системи охорони здоров'я, еконо-мічна неефективність існуючої системи фінансуван-ня заходів охорони здоров'я, орієнтованих, в основ-ному, на лікувально-діагностичну діяльність, суттєво позначились на стані здоров'я населення України.
У системі практичної медицини України працюють майже 240 тисяч лікарів, 630 тисяч середніх медичних працівників, стільки ж працівників допоміжних служб, розгорнуто понад 600 тисяч лікарняних ліжок. Незважаючи на це, розвиток медичної допомоги з постійним розширенням спеціалізованих служб не забезпечив належного рівня якісної профілактики, діагностики, лікування та реабілітації, збереження і зміцнення здоров’я громадян України.
На фоні зростання захворюваності бюджет держави не забезпечує основні потреби охорони здоров’я, і виходом з такого становища може стати впровадження страхової медицини. Це є першочерговим завданням як на державному рівні в плані прийняття проекту нормативних актів, так і на місцевому - в плані проведення значної підготовчої роботи всіх рівнів охорони здоров’я населення.
Реформи в охороні здоров'я — невідкладна проблема, яку треба вирішувати негайно.
Зарубіжний досвід виходу з подібних медико-соціальних криз свідчить про необхідність наближення медичної допомоги безпосередньо до родини, об’єднання на рівні родини елементів лікування та профілактики, медичної, психологічної і соціальної допомоги. Цим вимогам буде відповідати реформа мережі первинної медико-санітарної допомоги. Удосконалення первинної медико-санітарної допомоги населенню — одне з першочергових завдань реформування системи охорони здоров’я України.
Нині у цілому світі спостерігається тенденція до зближення медичного персоналу і хворої людини, розвитку партнерських відносин між лікарем та пацієнтом. Найбільше відповідає таким прагненням система сімейної медицини, в центрі якої знаходиться сімейний лікар та перший і надійний помічник — медична сестра.
Сьогодні розвиток первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини розглядається в Україні згідно з Концепцією реформування системи охорони здоров’я як стратегічний напрям і першочергове завдання.
Реформування системи охорони здоров'я в Україні відбувається з певними труднощами, які зумовлені наведеними вище факторами. Водночас зроблені де-які кроки щодо їх подолання. Указ Президента Укра-їни «Про концепцію розвитку охорони здоров'я на-селення України» поставив перед медичною спільнотою, а також перед усіма зацікавленими відом-ствами завдання розбудови системи охорони здоро-в'я. У розділі, що стосується державної політики у сфері охорони здоров'я, показані основні положен-ня регулювання як на державному, так і на галузевому рівнях.
Виходячи з цих положень, можна зазначити, що галузь починає відігравати нову роль — життєзабезпечуючої галузі поряд з енергетичною, екобезпекою тощо. Особливо це актуально для України, де ком-плекс негативних факторів породжує й негативні тенденції у динаміці стану здоров'я населення. Отже, державне регулювання системи охорони здо-ров'я спрямоване на управління ризиками, що ви-никають відносно здоров'я населення. І реалізація його механізмів відображає саме цей процес у ви-гляді відповідних програм і заходів. Такого звучан-ня державне регулювання набуває саме на галузе-вому рівні, де негативні впливи на здоров'я насе-лення, спричинені екологічними, економічними та соціальними факторами, вимагають негайних ре-гулюючих заходів.
Література
Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України