Себорея

Себорея – генетично детерміноване захворювання, що характеризується порушенням функції сальних залоз, якісними та кількісними змінами шкірного сала [3].

Основне патогенетичне значення має порушенням в бік відносного збільшення вмісту андрогенами та екстрогенами в бік вівдносного збільшення вмісту андрогенів.

Є встановленим зв’язок між функціональним станом сальних залоз та змінами гіпофіізу, наднирників, щитовидної залози, станом нервової системи, дефіцитом віттамінів В1, В2, В6, біотину, ферментів – декарбоксилаз [9].

Розрізняють суху та жирну себорею. У свою чергу жирну себорею розділяють на рідку та густу у залежностіі від консистенції шкірного сала, що залежить від його фізико-хімічного складу. У деяких хворих може бути змішана себорея: на одних ділянках шкірного покриву є ознаки сухої, а на інших жирної себореї.

Слід врахувати, що наявність сухої себореї є фактором ризику для розвитку екзематозного процесу, тоді як жиран себорея передує розвиток вугревого висипу, ввипадіння волосся і т. д. [11].

Хвороба найчастіше починається у період статевого дозрівання, у дівчаток значно раніше, ніж у хлопчиків [2].

Жиран себорея зумовлена підвищенням секреції сальних залоз, зв’язаних із збільшенням рівня ендрогенів. Шкіра обличчя волосистої частини голови, верхньої частини гррудей, спини стає маслянистою, волосся блискучі, сальні, місцями злипаються, віічка фолікулів зіяють.

На шкірі волосистої частини голови багаточисленні сірувато-жовті лусочки. На фоні жирної себореї може розвиватись себорейна екзема , вугревий висип, атероми, алопація.

Порушення процесів декарбоксилювання продуктів розпадуу полісахаридів веде до накопичення в шкірі молочної та піровиноградної кислот, що сприяє розвитку фолікулярної піодермії [12].

При рідкій жирній себореї шкірне сало має рідку консистенцію та зазвичай вільно витікає з сальних фолікулів.

При густій жирній себореї шкіра жирна, але шкірне сало згущене та настільки змішано з відлущеними речовинами лусочками, що складається враження сухої шкіри, яка часто має багаточисленні зморшки [2].

Суха себорея (seborrhea sicea) зв’язана з гіпофункцією сальних залоз. Проявляється сухістю шкіри, лущенням, ерітематозними вогнищами.

На шкірі волосистої частини голови утворюється багаточисельне лущення (лупа), відмічається сухість волосся, їх ???. Розвивається екзематизація та алопеція [15].

Себорейна плашивість (alopeciya pityroides, seu seborrhoica) зв’язано з сухим пластинчастин лущенням шкіри (seborrhoea sicca) або підвищеною секркцією сальних залоз (seborrhoea deosa, seborrhoea pityriasis steatodes)[2]. Проявленню захворювання сприяє спадкова обтяженість, ендокринні порушення (гіперандрогенія, дисфункція щитовидної залози), розлади холестеринового обміну, негативна неврівноваженість, компресія судин потилиці. Розпал захворювання припадає на період активності статевих гормонів. Хворіють переважно чоловіки. Уражена шкіра атрофічна, витончена, важко збирається у складку. Відмічається підвищення сала та потовиділення.

Вугревий висип (acne vulgaris) – дуже розповсюджене косметичне захворювання шкіри. Виникає на початку пубертатного періода у зв’язку з підвищеною функцією сальних залоз під впливом екскрекції гонодотропних гормонів.

Андрогеннй гормони посилюють вугревий висип як у чоловіків так і у жінок. Естрогени у великих дозах подавляют секрецію сальних залоз, здійснюючи вплив на регресування висипань. У пердменструальний період вугрі екзацербуються [15].

Розвитку захворювань сприяє себорея з відповідним порушенням діяльності симпатичного диенцефального центру та зміною складу шкірного сала. Етіологічними факторами є патогенні ??? стафілококів та corinebacterium acne, та поряд з андрогенізацією – розлади шлунково-кишкового тракту, гіповітаміноз, анемія, спадковий вплив, характер харчування та обмін речовин.

Лікування різних форм себореї є різним та комплексним. Основний акцент робиться на нормалізацію обміну речовин та роботи залоз внутрішньої секреції, тому, крім звичайного класичного лікування себореї (вітамінотерапія, антибактеріотерапія, гормонотерапія, імуностимуляція, седативні препарати та засоби для внутрішньої терапії), ряд авторів [], запропонували використати нетрадиційны методи, зокрема голкорефлексотерапію.

Це стародавньокитайський метод лікування якому нараховується близько 4000 років. Який полягає у пожразненні біологічно активних точок та зон людського організму та у нетамерно обумовленній реакції організму на це подразненян із втягненям у поцес органів, які інервуються тим же сегментом спинного мозку, що і та ділянка шкіри , яку ми подразнюємо, та виражається у норматизації функціонального стану відповідного органу, в залежності від характеру дії та на який впливаємо.

[Serizava K. (1975)] [10] рекомендують діяти на меридіан шлунка і стимулювати Е(ІІІ)36 + Е(ІІІ)41 , на меридіані легень – Р(І)7 на меридіані сечового міхура V (VII)54 , V (VII)13 , V(VII)62 , на меридыаны товстого кишечника GJ (II)4, GJ (II)11, на меридіані жовчного міхура VB (XI)39, VB (XI)34.

При юнацьких вугрях ефективно діяти [6] на точки меридіану трьох порожнин тулуба ТR (X)10, та меридіану селезінки та підшлункової залози – RP (IV)4.

Якщо себорейний дерматит у стадії різкого загострення, то слід діяти на ключеві точки янських “чудесних меридіанів” IG (VI)3 та V (VII)62 [5]

При в’ялому хронічному протіканні доцільно використовувати ключові точки інських “чудесних меридіанів” МС(ІХ)6 та RP(IV)4.

Якщо себорейний стан обумовлений психогенним фактором слід включити точки задньосерединного меридіану Т(ХІІІ)20, Т(ХІІІ)14, меридіану шлунку Е(ІІІ)36, передньосерединного меридіану j(XIV)15, J(XIV)12, та меридіану нирок R(VIII)6 [14].

У місцевих точках, що розташовані поблизу патологічного процесу використовують ІІ варіант гальмівного методу. Над ділянками висипань паралельно використовують припікання поленною сигарою [5].