При будь-якій формі ущелини губи і піднебіння в дитини, необхідно медико- генетичне консультування. Розрахунок рекуррентного ризику (ризик народження в родині інших дітей з ущелиною) при моногенной патології здійснюється виходячи з типу спадкування синдрому.

Частину групи ризику можна виявити при звичайному стоматологічному огляді вагітних жінок і орієнтувати лікаря-акушера в консультації на необхідність для жінки, що володіє тими чи іншими мікроознаками уродженої патології, пройти медико-генетичне консультування, а іноді і пренатальную діагностику.

Діагностика здійснюється з використанням фетоскопії і фетоамніографії. Фетоскопія проводиться під контролем ультразвуку на 16-22-й тижню вагітності за допомогою селфоскопа. Дана методика дозволяє побачити обличчя плоду і при наявності ущелини запропонувати родині перервати патологічну вагітність. Крім фетоскопії використовується фетоамніографія. Дослідження виробляється на термінах вагітності 20-36 тижнів. Під контролем ультразвуку проводиться трансабдомінальний амніоцентез і в судини плаценти вводиться розчин рентгенконтрастного речовини (миодила чи верографина). У процесі рентгенологічного дослідження при наявності ущелини відсутнє змикання кінцевих ділянок контрастированных судин обличчя плоду. Обидва методи застосовуються тільки при наявності високого ризику народження дитини з ущелиною губи і піднебіння в сполученні з такими аномаліями, як олігофренія й ін.

Терміни й обсяги хірургічного втручання при ущелинах визначаються хірургом-стоматологом відповідно до рекомендацій всіх інших фахівців. Хейлопластика проводиться в родильному будинку в перші 2-3 дня чи життя на 15-16 день після народження, а в умовах стаціонару - у віці 3-4 місяців. При двосторонній ущелині верхньої губи оперативне втручання проводиться в два етапи з перервою в 3-4 місяця. З 3-х років дитина активно вчиться в ортодонта і логопеда. Пластику піднебіння проводиться в залежності від виду ущелини і ваги супутньої патології у віці 5-7 років. Медична реабілітація проводиться до 14-16-літнього віку. Остаточні хірургічні втручання, що коригують, проводяться в 14-16-літньому віці, після чого діти знімаються з диспансерного обліку.

Психіка і мова в хворих з уродженими ущелинами губи і піднебіння.

У хворих з уродженими ущелинами піднебіння і губи унаслідок відсутності перегородки між ротовою і носовою порожниною й укорочення піднебіння настають розлади мови, що виражаються в появі відкритої гугнявості з неясною і неправильною вимовою звуків. Розлад утворення звуків погіршується, якщо в хворих мається недостатність розвитку артикулящионного апарата.

Утворення вибухових звуків - б,п,д,т - неможливо унаслідок відсутності достатнього напору струменя повітря. Інші звуки - м,о,р - не вдаються, тому що відсутня опора в піднебінні для контакту з мовою. Деформація альвеолярного відростка, неправильне розташування і дефекти зубів порушують утворення губно-зубних (у,ф) і зубно-зубних (з,з) звуків.

Намагаючись домогтися зрозумілої звуковимови, люди з ущелинами звикають до незвичайних компенсаторних м'язових установок, наприклад до утворення звуку в ковтку.

Порушення артикуляції позначається в тім, що мова буває пасивна, малорухомим, більшість рухів, необхідних для вимови звуків мови, у ньому відсутня.

Недостатність мовного апарату супроводжується також запізнюванням розвитку голосооутворюванні координаційної роботи в центральній нервовій системі, тому такі діти починають говорити на 1-2 роки пізніше дітей, що не мають такого дефекту.

У хворих з уродженими ущелинами піднебіння мова нерідко супроводжується цілим поруч компенсаторних рухів, окремих ділянок м'язів обличчя: крил носа, носо-губных складок, лобових м'язів, м'язів, що зморщують брови. Цими рухами вони як би прагнуть затримати проходження струменя повітря.

Часто хворі не чують свою перекручену мову, вірніше звикають до неї. Безсумнівно, гугнявість, невиразність мови створюють утруднення для нормального спілкування хворої дитини з колективом. Іноді навколишньої дитини однолітки своїм негативним і нездержливим відношенням до дефекту мови, глузуваннями змушують хворого замикатися в собі. Щиросердечні переживання викликають у дитини реактивний стан.

Вивчення питання про стан психіки в дітей з уродженими ущелинами піднебіння і губи показало, що в невеликої групи хворих малися окремі симптоми органічної поразки нервово-психічної сфери уродженого характеру. У ряду хворих були виявлені незначні порушення з боку центральної нервової системи з психогенними нашаруваннями. Відзначалося деяке зниження пам'яті, уваги, інтелектуальних процесів. Ходити і розмовляти хворі починають з 4-х років і пізніше.

У значної групи хворих з уродженими ущелинами в зв'язку з наявним дефектом мови відзначаються психогенні порушення вторинного порядку, а в деяких вони супроводжуються явищами вегетативної патології - вираженою пітливістю, частішанням пульсу, порушеннями сну. Особливо негативно відбивається на розвитку психіки, зокрема на інтелекті дитини, відсутність педагогічної допомоги, сприятливих умов життя.

Дефекти голосної мови значно впливають на лист у більшості хворих. Навіть провчивши 7-10 років у школі вони пишуть із пропусками і перестановками букв.

Порушення артикуляції і звукопроизношения негативно позначається і на мовній пам'яті, на здатності утримувати в пам'яті слова.

Отже, порушення мови є одним з ведучих моментів, що сприяють виникненню психогений у дітей з уродженими ущелинами губи і піднебіня. З цього погляду ранні операції і створення умов, у яких дитина не почувала б свого дефекту, є профілактикою всіляких ускладнень неврогенного характеру.

Список літератури

1.Дмитрієва В.С. "Уроджені ущелини піднебіння і їхнє хірургічне лікування."Друкарня Университета дружби народів імені Патриса Лумумби.

2.Керівництво За редакцією Г.И. Лазюка Тератологія людини. Видавництво "Медицина" Москва 1990 рік.

3.Лильин, Богомазів, Гофман-Кадошников "Генетика для лікарів" Видавництво "Медицина" Москва 1989 рік.