Класичне кесарево перетин є чинником ризику розірвання матки не тільки в родах, але ,і під час вагітності (SG Levrant, M Wingate, 1996).

Рубець на матці після попереднього абдоминального родоразрешения визначає особливості умові і плини повторної операції.

Ускладнення, що виникають при цьому, залежать насамперед від

преморбидного фона жінки, а також від кваліфікації хорурга, анестезіолога і ряду інших причин. Дослідження багатьох авторів показали, що повторні (3' і більш разом) КС призводять до: збільшення тривалості операції; зростає ризик розвитку атонических кровотечі під час операції. Не отрицая, описані у всіх підручниках чинники ризику розвитку кровотеч, КС варто віднести до групи найбільше ймовірних чинників ризику, тому що частота цього ускладнення під час КС у 3-5 разів вище, чим після самопроизвольных родів і складає біля 3,8% (В.В. Чуб, 1998; С.В. Черных, Т.М. Дьомына, І.О. Могильовська та спыв., 1998; ); при кровотечі під час і після КС у 60% випадків провадиться гистерэктомия.

У порівнянні з родами через природні пологові шляхи, КС в анамнезі збільшує ризик виникнення необхідності ургентной гистерэктомии в 18 разів. Біля 2.7% усіх операції КС закінчуються видаленням органа. Основними показаннями при цьому є: placenta praevia, increta, accreta, adherence, отслойка нормально розташованої плаценти, кровотеча, розривши матки, пуерперальный сепсис і ін.(8 Konrad, J Tanyi, 1996; F Gardeil, S Daly, MJ Turner, 1995; N Benzineb, MA Fekin, 0 Battikh.et al., 1995; P Sinha, КС De, 1993).

При наявності placenta praevia у жінок із рубцем на матці після КС частота гистерэктомии складає 10%, а при placenta praevia accreta-66% (SK Chattopadhyay, H Kharif, MM Sherbeeni, 1993; ZM Zaki, AM Bahar, ME Alt, et al., 1998; PH Wang, HT Chao, CC Yuan, et al., 1998).

При повторних КС частота різноманітних ускладнень, пов'язаних з оперативним утручанням, коливається від 15% до 25% (Ю.М. Блошанского, 1992; В.И. Кулаков, И.В. Прошина, 1994; Б.Л. Гуртовой. А.И. Ємельянова, А.П. Никонов, 1998). Збільшується частота ушкодження сечового пухиря, характерні такі ускладнення, як продовження розтину, поранення судинного пучка, сусідніх органів черевної порожнини (Ю.М. Блошанский, 1992; В.И. Кулаков і соавт.,1997; В.Н.Сєров, А.М.Абубакирова, 1997; В.И. Грищенко, В.В. Лазуренко, 1998; Kirkinen P, 1988;

Tadesse E; Adane M; Abiyou M, 1996 ).

У структурі післяопераційних ускладнень гнійно-септичні ускладнення займають істотне місце і частота їхній виникнення не має тенденції до зниження (С.Я. Сольский, С.В. Артамонов, 1998; В.И. Кулаков, Е.А. Чернуха, Л.М. Комиссарова і соавт., 1997; О.Г. Фролова, 1997; Е.А.Чернуха, 1997).

Операція КС дотепер подає реальну погрозу здоров'ю матері, пов'язану, насамперед, із ростом гнійно-септичної захворюваності в післяопераційному періоді, частота якої коливається від 15 до 75% (##В. Я. Голота і соавт., 1979,1987; ##Б. Л Гуртовий і соавт., 1981, 1982; ##Г. К. Степанковская, С. Я. Сольский, 1982; Е А. Ланцев, 1989;

Грохольский В.А., 1989; Nice С, Feeney A, Godwin P et al, 1996). Дослідження Nice С, Feeney A, Godwin P et al. (1996) показали, що число піхвових дослідженні і рівень инфицирования строго коррелируют.

За даними закордонних авторів післяопераційні септичні ускладнення спостерігаються від 11,2 до 20,8% випадків (Onsrud L, Onsrud M, 1996).

Можливість розвитку нозокомиальной інфекцій реально при абдоминальном родоразрешении. При цьому рівень септичних ускладненні складає 40-45% (Handersen E, Love EJ, 1995).

При ургентном КС частота септичних ускладнень складає від 32.9% до 62.7%, при плановому - від 8,3 до 28% (Lewis DF, Otterson WN, Dumiiboo DR, 1990).

Незважаючи на удосконалення техніки операції і використання потужних антибактериальных і засобів, що иммунокорригують, у даний час частота ускладнень при загоєнні ран після абдоминального кесарева перетину залишається досить високої і коливається в межах 15-45% (В.И. Кулаков, Е.А. Чернуха, Л.М. Комиссарова і соавт., 1997; Ф.П. Смекуна, В.А. Туманова, И.Р. Зак, 1991; L Milasinovik, G Cetkovik et al, 1997). Найбільше стабільним ускладненням є перитоніт (0. 5-1%), що виник в основному в результаті недостатності швів на матці (A Mahmoud, S Silapaswan, ДО ДО Lin et al., 1996). Все це ставить перед акушерами-гінекологами серйозну проблему оптимізації формування рубця на матці, від якого залежить результат завершення операції і прогноз для таких вагітностей і родів. В даний час немає єдиної думки про те, що є більш оптимальним: використання дворядного або однорядного, узлового або безупинного шва. Аналіз сучасної закордонної і вітчизняної літератури покзав, що превага варто віддавати безупинному однорядному шву, для відновлення цілісності матки; при цьому викрил, дексон і їхні аналоги мають перевагу перед кетгутом (В.И. Кулаков, Е.А. Чернуха, Л.М. Комиссарова і соавт., 1997; Б.М. Венцковский, 1998; А, Ш. Коридзе, Ш.Ш. Херодинашвили, Т.И. Асатиани, 1998; Л.1. 1ванюта, С.0. 1ванюта, 1998).

Не менше актуальними є віддалені наслідки абдоминального родоразрешения. КС викликає зниження фертильности, збільшення частоти невынашивания вагітності; призводить