Операція КС є причиною розвитку таких не частих, але серйозних ускладненні, як эндометриоз рубця і передньої черевної стінки, ці наслідки порушують стан хворого і потребують хірургічного втручання (VJ Baron, MM Moreno, RD Ortega, AA.Kably, 1997; AZ Grozdz, 1996; A Kafkasli, RR Franklin, D Sauls, 1996,0 Kaplan, L Abramov, 1995;V Tanos, SO Anteby, 1994).

Рідкісним, але грізним для життя і здоров'я є розвиток эктопической вагітності в рубці, що у свою чергу, спричиняє такі ускладнення, як кровотеча і розривши матки (PA Godin, S Basil, J Donnez, 1997; H Roberts, С Kohlenber, V Lanzarone, H Murray, 1998).

Дані ряду дослідників указує на те, що КС є також чинником ризику розвитку такого ятрогенного ускладнення, що инвалидизирует, як пузирно-матковий свищ. У 90% жінок із цією патологією в анамнезі КС, причому частота даного ускладнення прямо пропорційна кратності повторних операції. (Р Kirkinen, 1988; R Afriat, JM Casanova, G Bercau, 1997; M Jozwik, M Jozvik, W Lotocki, 1997;).

Більшість дослідників на підставі особистого досвіду прийшли до висновку, що повторне КС не є єдиним методом родоразрешения, тим більше що поранення сусідніх органів, якірні розірвання нижнього сегмента при витягу плоду, патологічна крововтрата, гнійно-септичні ускладнення, тромбоэмболические ускладнення бувають частіше, а материнська смертність - значно вище, чим при першому КС (Ю.М. Блошанский, 1992). (1-3).

Надзвичайною ситуацією варто вважати збільшення показників материнської захворюваності і смертності в післяопераційному періоді.

Дані літератури свідчить про те, що материнська смертність(МС) після операції КС у 12-13 разів вище, чим після родів через природні пологові шляхи і складає від 0.7% до 3.8% (Onsrud L, Onsrud M, 1996; Chen LH, Tan KH, Yeo GS, 1995; Rachdi R, Mouelhi C, Fekin MA, Massoudi L, Brahim H, 1994; CG Zorlu, N Danisman, T Caglar et al., 1996; АН Sultan, SL Stanton, 1996). Ці дані узгодяться з результатами вітчизняних авторів, що вказують на те, що ризик смерті матері при КС у 10-26 разів вище, чим при родах через природні пологові шляхи і коливається від 0,02 до 3,9%. (Е.А. Чернуха., Л.М. Комиссарова, 1986; Е.А. Ланцев, 1989; В.В.Черная ,Ф.С. Такунов, 1989; Ю.М. Блошанский, 1992; С.В. Коханевич, Й.Я. Геревич, А. А, Суханова та сшвю, 1998).

Материнська летальність за даними Ю.М. Блошанского (1992) при абдоминальном родоразрешении складає 20,4%про, мертворождаемость 10,9%про і рання неонатальная смертность-9,2%о. Природно, причиною втрати дітей явилася не сама операція КС, а сполучення чинників, що є показанням до операції.

За даними О.Г. Фролова (1997) МС після абдоминального родоразрешения складає біля 0.18% і обумовлена кровотечею, гестозами, послеродовым сепсисом, розірванням матки, анестезиологическими ускладненнями, тромбоэмболией легеневої артерії, емболією околоплодными водами. Исследования В.И. Краснопольского і соавт. (1997) показали, що основними причинами материнської смертності після операції КС є гнійно-септичні ускладнення, що не мають тенденції до зниження, незважаючи на удосконалення методів операції і тактики ведення послеродового періоду.

Смерть від септичних ускладнень варто розглядати як результат: проведення КС при наявності протипоказань, неадекватного вибору методу операції і шовного матеріалу, поганій оперативної техніка і недостатньо кваліфікованим веденням післяопераційного періоду (Ю.М. Блошанский, 1992; В.И.Краснопольский і соавт. 1997; Е.А. Чернуха, 1997).

Частота перитонітів після КС складає 0,5%, летальність 9% (Ю.М. Блошанский, 1992).

Однієї з частих причин материнської смертності при КС є кровотеча і невчасне, неадекватне по обсязі оперативне втручання, неадекватне надолуження крововтрати (Ю.М. Блошанский, 1992; Tadesse E; Adane M; Abiyou M, 1996; В.И.Кулаков і соавт.,1997).

Нерідко причиною смерті є важка форма гестоза, що не піддається консервативної терапії. Безпосередніми причинами смерті в цих випадках були крововиливи в мозок, набрякнув мозку, полиорганная недостатність (Т.А. Старостина, О.Г. Флорова, 1989; S. Roopnarinesingh et al., 1996).

Показники материнської смертності в Україні залишаються високими, укладаючи по роках: 1990 г-32,4; 1994-32,3; 1997-30,1 на 100000 дітей, що народилися живими (Н.Г. Гойда, 1998). Відомо, що розширення показань до КС мало своєю ціллю зниження частоти материнської і перинатальной смертності. Частота КС за останні роки в м. Києві зросла з 7,8% у 1989 р. до 14,2% у 1997. При цьому показник материнсой смертності склав у 1997 р. 45,8%вона 100 тисяч живорожденных; показник перинатальной смертності знизився незначно з 15,2 %про у 1989 р. до 14,2%про у 1997 р. (А. Я Сенчук, 1998).

Твердження "Один разом КС - завжди КС " більше не є непохитною догмою. Проте, два рази КС-всегда КС усе ще залишається непохитної через серйозний ускладненні як із боку матері, так і з боку плоду. (В.Е. Finley et al. , 1986; R. N. Jamelle, 1996;). У таких умовах резервом зниження рівня материнської захворюваності і смертності є зниження частоти абдоминального родоразрешения, особливо, за рахунок повторних операцій КС шляхом удосконалювання методів консервативного ведеЙия жінок із рубцем на матці Петербург: Медицина, 1991.-147 с.*

Абрамченко В.В., Ланцев Е.А. Кесарево перетин. -Санкт-Петербург: Медицина, 1991.-147 із.

Консервативне родоразрешение жінок після КС:

Збільшення частоти абдоминального родоразрешения створює проблему - ведення вагітності і родів у жінок із рубцем на матці.