Для успішного ведення родів per vias naturalis необхідний ретельний добір кандидатів для консервативних родів. Головними передумовами для проведення родів per vias naturalis є: одне КС у нижньому матковому сегменті, неосложненное плин даної вагітності, головне предлежание, відсутність цефало-пельвического невідповідності, наявність функціонуючого операційного театру і кваліфікованих лікарів і, звичайно, відсутність протипоказанні до консервативних роод, а також відсутність специфічних акушерських або інших показанні до повторної операції КС (8,10, 36).

По практично одностайному висновку спеціалістів, абсолютним протипоказанням для родів через природні пологові шляхи є: наявність рубця на матці після корпорального КС, вертикального перетину в нижньому матковому сегменті при недоношенной вагітності, розбіжності шва або розривши матки по рубці (45,118, А.Б. Погорєлова, 1989; ME Helperm, DC Moore, WJ Hannah, 1989).

Відносними протипоказаннями до консервативних роод є: наявність в анамнезі більш однієї операції, вагітність двійнею, тазове предлежание, макросомия плоду, цефалопельвическое невідповідність (44, 118).

Результати перспективного аналізу родів при двійні, тазовому предлежании, макросомии плоду, дали підстава дослідникам зробити висновок, що при перерахованих вище станах успішні роди родів per vias naturalis можливі (34, 95).

Приємним для акушерів-гінекологів є той факт, що застосування в родах родостимуляции шляхом використання окситоцина і простагландинов не підвищують ризик розвитку таких ускладнення, як розривши матки, природно при винятку ятрогеннои гиперстимуляции матки (32,39, 90, 113), эпидуральная анестезія також не погіршує показники материнської і перинатальной захворюваності і смертності і не є протипоказанням при родах через природні пологові шляхи (32.46 112, 121).

Таким чином, при правильному доборі кандидатів на роди через

природні пологові шляхи при наявності херенюй акушерської помочі

цілком правиявяим є пропозиція В. И. Гришенко і В.В. Лазуренко (1998), що думають, що повторне КС при полноценом рубці повинно бути альтернативою самопроизвольным родам, а не навпаки.

Клініко-статистичний аналіз

Повторна операція кесарева перетину (КС) є однієї з актуальних і маловивчених проблем у сучасному акушерстві. Це обумовлено різким підвищенням числа жінок із рубцем на матці в структурі абсолютних і сочетанных показань до цієї операції.

Частота повторних операції КС росте за принципом "один разом КС - завжди КС". Незважаючи на простоту , що здається, абдоминальное

родоразрешение, особливо повторне, на сьогоднішній день являє загрозу здоров'ю матері і це пов'язано, головним чином, із ростом гнійно-септичних ускладнень у післяопераційному періоді.

Для виробітки оптимальної тактики ведення родів у жінок із рубцем на матці актуальним є комплексне вивчення плину вагітності, родів і післяопераційного періоду з урахуванням акушерського, гінекологічного і соматического анамнезів.

Ціллю нашого дослідження явилося вивчення клінічних аспектів повторного КС шляхом проведення ретроспективного аналізу 127 історії родів.

За матеріалами родильного будинку N3 м. Києва з 1993 по 1997 гг були родоразрешены 14. 337 жінок. Шляхом операції кС-1083, що в середньому склало 7,55%. За останні 5 років визначається явна тенденція росту частоти КС. У 1997 р рівень абдоминального родоразрешения в 2,2 разів вище, чим це мало місце в 1993 р.

Повторне абдоминальное родоразрешение зроблене в 130 випадках, що по відношенню загальній кількості КС складає 12 %.

Таблиця №1. Частота КС за даними роддома №3

за 1993-1997 гг |

1993

рік | 1994 рік | 1995 рік | 1996 рік | 1997 рік |

Кількість родів | 2573 | 3050 | 2994 | 2938 | 2782 | 14337

Кількість КС | 144 | 143 | 206 | 249 | 341 | 1083

Питома вага КС, % | 5,6% | 4,7% | 6,9% | 8,5% | 12,3% | 7,55%

Наші дані питомої ваги повторного кесарева перетину в структурі абдоминального родоразрешения нижче, чим дані закордонної літератури, де вказується, що ріст частоти КС відбувається в основному за рахунок повторного КС і складає 1/3 загального числа КС. Така тенденція низького рівня повторного абдоминального родоразрешения, з одного боку, пояснюється збільшенням частоти консервативного родоразрешения жінок із рубцем на матці, з іншого боку, - зниженням народжуваності, насамперед, за рахунок повторних родів.

Таблиця №2. Співвідношення рівнів першого і повторного КС за даними роддома №3 |

1993 | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 рік

рік | рік | рік | рік

Перше КС | 82,6% | 88% | 87,4% | 91,5% | 88%

(119) | (126) | (180) | (228) | (300)

Повторне КС | 17,4% | 12% | 12,6% | 8,5% | 12%

(25) | (17) | (26) | (21) | (41)

100% | 100% | 100% | 100% | 100%

(144) | (143) | (206) | (249) | (341)

Таблиця №3. Співвідношення планової й ургентной операції КС |

1993 р |

1994г | 1995 р | 1996 р | 1997 р

Ургентное КС | 52% | 41% | 31% | 66,5% | 22%

(13) | (7) | (8) | (14) | (9)

Планове КС | 48% | 59% | 69% | 33,5% | 78%

(12) | (10) | (18) | (7) | (32)

Z= | 100% | 100% | 100% | 100% | 100%

(25) | (17) | (26) | (21) | (41)

Одним із резервів поліпшення виходів повторної операції КС як для плоду, так і для матері є збільшення питомої ваги планових операції. Ретроспективний аналіз показав, що в середньому КС проводилася в плановому порядку в 60,8%(79) випадків і в ургентном у 39,2%(51) випадків.

Таблиця №4. Середній вік жінок із рубцем на матці

20 і< | 21-24 | 25-29 | 30-34 | 35-39 | >40