З вище приведених 6 груп наркотичних речовин найбільшу фізичну залежність викликають опіатні наркотики, снотворно-седативні наркотики й алкоголь (хоч це і не наркотик, у його науковому розумінні). Викликаючи сильну фізичну залежність ці наркотики одночасно наносять і величезну шкоду здоров'ю людини, уражаючи нирки, печінку, серце і мозок.

Найбільшу ж психічну залежність можуть породжувати, відповідно, похідні коноплі, психостимулятори, галюциногені і тютюн (хоча, знову ж, це не наркотик у його науковому і суспільному розумінні). Дані наркотики менш шкідливі для фізичного здоров'я, але вся справа в тім, що вони діють трохи по іншому на організм людини, а конкретніше, на людський мозок, викликаючи не відмовлення нирок або серця наркомана, а приводячи до необоротних змін кліток головного мозку, що у свою чергу приводить до серйозних психічних захворювань.

Тепер розглянемо, як формується фізична і психічна залежність.

Розділ 2. Механізм формування фізичної залежності

Існує біологічний механізм формування залежності. Це механізм, що реалізується через процеси, що протікають в організмі - біохімічні, біоелектричні, біомембранні, клітинні, тканеві і так далі. Така залежність називається фізичною. У більшому ступені вона властива наркоманії до опіатних наркотиків, снотворним, алкоголеві.

Фізична залежність розвиваються в результаті того, що організм "набудовується" на прийом наркотиків і включає них у свої біохімічні процеси. Пояснити, що відбувається при цьому, дуже не просто. Головний принцип елементарний: наркотики - кожен препарат по-своєму - починають виконувати функції, що раніш забезпечувалися речовинами, що виробляються самим організмом. Тіло хворого, щоб заощадити внутрішні ресурси, припиняє або скорочує синтез цих речовин. Ми це пам'ятаємо зі шкільної біології - є такі гормони: адреналін, норадреналин та інші. Крім того, при введенні наркотиків порушується баланс великої кількості не таких відомих, але не менш важливих субстанцій: медіаторів серотоніну, ацетилхоліну і дофаміна, "цеглинок" для ДНК - цамф і цгмф; змінюється проникність клітинних стінок для іонів кальцію і багато чого ще відбувається.

Якщо процес "перенастроювання" фізіології організму "під наркотики" зайшов досить далеко, то при їхній відсутності починається абстиненція або "ламання".

Ще одна особливість: самі наркотики постійно руйнуються ферментними системами і виводяться через бруньки, кишечник і легені. Тому "запас наркотиків" в організмі необхідно регулярно "поповнювати". У результаті фізична залежність примушує вживати наркотики регулярно, не даючи ніякого перепочинку. Суб'єктивно, тобто самим хворим наркоманією, це сприймається дуже важко.

Пропустивши час прийому чергової дози, наркоман прирікає себе на болісні страждання. Це не тільки біль, але ще і нестерпні озноби - "внутрішній крижаний холод" без усякої надії на можливість зігрітися, холодний піт, болі в животі з багаторазовим поносом, нудота і блювота, що не припиняється нежить, слабість, ломота в суглобах. Загалом, якщо вам ніколи не приходилося переносити "ламання", згадаєте, з чого починався самий ваш важкий грип і помножте це на харчове отруєння - це буде приблизно четверта частина того, що почуває нещасливий на додаток до тих самим болям, що іноді показують у фільмах про життя наркоманів. Для алкогольної фізичної залежності характерний ще і тремор - знаменитий "колотун", коли тремтять не тільки руки, але і все тіло.

Абстиненція, як правило, супроводжується вираженою тривогою з більш-менш вираженої (але не менше 7-10 доби при опіатної або барбітурової залежності) безсонням. От чому наркоманам усіма правдами і неправдами приходиться діставати чергову дозу до твердо встановленого терміну. А це найчастіше буває непросто.

Але це ще не усе.

Розділ 3. Механізм формування

психічної залежності.

Крім фізичної, є ще і психічна залежність. Її дуже важко описати, вона не відчувається під час постійної наркотизації і молоді наркомани відмовляються в неї вірити. Часто приходиться чути, як, приходячи на лікування, вони просять "тільки переламати" (полегшити абстиненцію) - вважаючи, що після цього легко відмовляться від уживання наркотиків без додаткових зусиль. Багато лікарів-наркологів вважають психічну залежність похідної спогадів про пережиту в сп'янінні ейфорії. Видимо, це вірно, принаймні - для молодих наркоманів, для яких така ейфорія ще можлива.

Особисто мені здається, що в основі головного механізму формування психічної залежності лежить усе-таки те саме небажання зіштовхуватися з проблемами, що згадано на початку цієї глави. Адже наркоман, що раніше довгостроково вживав наркотики, після відмовлення від них випробує найтяжкий стрес. Стрес зв'язаний з корінною зміною звичного укладу життя. Якщо раніш хлопець міг "піти" у внутрішній світ приємних мрій або хоча б не так гостро відчувати необхідність насущних і невідкладних, але не завжди легких рішень (до того ж що часто змушують жертвувати тією або іншою особистою цінністю), то тепер уже він не захищений. Саме тому більшість хворих зі стажем відновляє прийом наркотиків після лікування. Вони прекрасно усвідомлюють своє "порочне коло" і були б раді вирватися з нього, якби знову змогли навчитися не боятися жити без наркотиків.

Трагедія в тому, що звичайно це уміння губиться назавжди. А головне лихо - що, починаючи вживати наркотики, ніхто в це не вірить і вважає, що його це не торкнеться.

Звичайно, у формуванні психічної залежності беруть участь безліч факторів, у різних людей вони різні і часто не піддаються облікові.

Саме тому кращим захистом від наркоманії є боягузливе, дурне, безглузде, смішне, уперте, категоричне відмовлення "спробувати".

Розділ 4. Діяльність по укріпленню здоров’я

Над цим важким запитанням, що стоїть в заголовку даної глави, ламають голову вже не одне покоління наркологів, психологів, політиків. Але рішення питання