толуол, бензол, оцтовий ангідрид), що утримуються в кустарно виготовлених опіатних наркотиках. Таке отруєння приводить до різкого зниження імунітету на зразок СНІДу і токсичній поразці печінки і головного мозку;
Зараження інфекціями, що передаються через шприци і голки. Сюди входять і СНІД, і гепатит (яким у Києві уражене до 95% “ін'єкційних” наркоманів), і швидкоплинний сепсис, що приводить до смерті.
Профілактика ускладнень - напрямок, якому в даний час надається особливе значення через катастрофічні наслідки ускладнень зловживання наркотиками.
§ 5. Детоксикація - зняття фізичної залежності.
В основному в детоксикації бідують залежні від опіатів і барбитуратів. Частка останніх у загальному числі наркотиків невелика, а розробка методів детоксикації при зловживанні опіатами була однією з головних тем вітчизняної наркології протягом останніх 10 років. Щодо таких методів варто помітити:
Маються безпечні і швидкі методи детоксикації, що не використовують наркотичних засобів.
Більшість хворих, що мають серйозний намір припинити вживання наркотиків, легко переносить опіатну абстиненцію, обходячись “домашніми” засобами.
Проте, варто підтримувати програми детоксикації заради залучення більшої кількості наркозалежних до лікування.
§ 6. Реабілітація і соціальна допомога.
Оскільки проблема ліквідації фізичної залежності від наркотиків у цілому вирішена, на перший план виходить задача боротьби з психічною залежністю. Це вимагає організації повномасштабних і продуманих реабілітаційних програм, тому що психічна залежність від наркотиків прямо зв'язана з нездатністю хворих адаптуватися до реального життя без хімічного допінгу. На жаль, як уже було зазначено, можливості реабілітації наркоманів у місті (і в країні) дуже обмежені.
Функціонують наступні типи реабілітаційних програм:
Програма, здійснювана кафедрою наркології КДМУ разом з недержавною організацією “Повернення” на базі заміського центра;
Амбулаторні програми - такі, як програма Північно-західного медичного центра;
Формальні програми наркологічних диспансерів, що не відрізняються ефективністю
На жаль, жодна з цих програм не забезпечує соціальної реабілітації хворого. За приблизними оцінками, реабілітаційні програми охоплюють не більш 3-5% наркоманів, що надходять на лікування, і не більш 0,1% які потребують на них.
Висновки
Так, наркоманія - це дійсно хвороба. Причому хвороба не хворого, а всього суспільства землі в цілому. Але і з нею боротися можна, про що є безліч свідчень у світовій практиці.
Практично будь-якого наркомана можна витягти буквально з того світа, було би бажання лікарів, родичів і, якщо це можливо, самого наркомана. Лікарі-психологи знають, наскільки ефективно можна лікувати навіть сильно “запущену” наркоманію.
Але витягти “готового” наркомана з того світу насправді не головне і не саме складне. Саме головне - зробити так, щоб його шлях не почав проходити наступний наркоман. Саме для рішення цього питання і необхідно проводити контрпропаганду наркотиків, узвичаїти в школах, гімназіях і інших навчальних закладах ранню діагностику приймаючих наркотики, поки ще не встигла сформуватися дійсно сильна фізична залежність, поки людина не відчула це так називаний “кайф”.
Так, в Україні зараз украй важка економічна ситуація, але це не зніме відповідальності із сьогоднішнього уряду, президента і ради, нарешті, перед майбутнім поколінням, якщо не будуть прийматися швидкі заходи для боротьби з наркотизацією суспільства. Адже якщо сьогоднішнє покоління перетвориться більшою своєю частиною в наркоманів, що, по оцінках фахівців, далеко не фантастика, ми або взагалі не одержимо наступного покоління, або одержимо абсолютно хворе покоління. Генофонд нації при сьогоднішньому плині процесу боротьби з наркотиками безповоротно зникне, а з ним зникне і сама нація, сама Україна.
Я б рекомендувала нашій державі, якби в мене була така можливість, зробити все можливе для боротьби з наркотиками. Треба будувати центри дозвілля для молоді, щоб у молодих не виникало психологічних проблем і не було зайвого часу на наркотики - адже саме через надлишок часу і через загальну “невпорядкованість” молодь зараз “колеться”, “ковтає колеса”, “курить травку”. Украй необхідно для навчальних закладів усіх рівнів закупити устаткування для експрес-аналізу на наркотики - якщо виявити наркомана і якомога раніше почати його лікувати, можна уникнути багатьох наступних ускладнень як фізичного здоров'я так і психічного стану пацієнта. З попередньої пропозиції випливає і проблема кадрів - украй не вистачає лікарів психологів і наркологів, що працювали б у школах, Вузах і т.д.
І все-таки не дивлячись на всі не вирішені ще питання, на всі проблеми, я можу з упевненістю говорити, що боротися з пристрастю до наркотиків можна, треба тільки діяти всім спільно.
Список використаної літератури
«Новий варіант адаптації особистісного тесту EPI», В.М. Русалов// Психологічний журнал, тім 8, №1, 1987.
Белогуров С.Б., Популярно про наркотики і наркоманію;
Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словник – довідник по психодиагностике – Спб.: Питер Кому., 1999.
Георгій Соколовский, Наркотики і суспільство;
Левин Б. М., Левин М. П. «Наркоманія і наркомани».М.: Изд-во Эксмо-пресс,1995.
Медична психологія: Лекція для лікарів – слухачів курсів післядипломного утворення. – М.: Изд-во Магістр, 1998.
Психологія підліткового і юнацького віку. – Спб.: Видавництво «Пітер», 2000.
Психологія розвитку. – Спб.: Видавництво «Пітер», 2000.
Сердюкова Н.Б. Наркотики і наркоманія: книга для лікаря, викладача, батька. – Спб, Изд-во «Фенікс», 2000.
Ураков И.Г. «Наркоманія: міфи і реальність». – Спб.: Изд-во «Євразія»,1990.
Харчева В. Основи соціології: Підручник для студентів середніх спеціальних навчальних закладів. – М.: Логос: Кнорус, 2000.
Шабанов П.Д., Штакельберг О.Ю. Наркоманії: патопсихологія, клініка, реабілітація. – Спб, 2000.