Розділ 5. Принципи організації гіпоталамуса.

Дані систематичних досліджень гіпоталамуса за допомогою локального електричного подразнення свідчать про те, що в цьому центрі існують нервові структури, що управляють найрізноманітнішими поведеінковими реакціями. У досвідах із використанням інших методів - наприклад, руйнації або хімічне подразнення - це положення було підтверджено і розширено.

Приклад: афагія (відмова від їжі), що виникає при поразках латеральних областей гіпоталамуса, електричне подразнення яких призводить до харчової поведінки. Руйнація медіальных областей гіпоталамуса, подразнення яких гальмує харчову поведінку (центрів насичення), супроводжується гіперфагією (надмірним споживанням їжи).

Області гіпоталамуса, подразнення яких призводить до поведінкових реакцій, широко перехрещуються. У зв'язку з цим поки ще не вдалося виділити функціональні або анатомічні скупчення нейронів, відповідних тій або іншій поведінці. Так, ядра гіпоталамуса, що виявляються за допомогою нейрогистологічних методів, лише дуже приблизно відповідають областям, подразнення яких супроводжується поведінковими реакціями. Таким чином, нервові утворення, що забезпечують формування цілісної поведінки з окремих реакцій, не варто розглядати як чітко обкреслені анатомічні структури (на що могло б наштовхнути існування таких термінів, як “центр голоду” і “центр насичення” ).

Нейронна організація гіпоталамуса, завдяки якій цим невеличким утворенням здатне управляти множиною життєво важливих поведеінкових реакцій і нейрогуморальних регуляторних процесів, залишається загадкою.

Можливо, групи нейронів гіпоталамуса, відповідальні за виконання якийсь функції, відрізняються друг від друга аферентними і еферентними зв'язками, медіаторами, розташуванням дендритів тощо. Можна припустити, що в маловивчених нами нервових ланцюгах гіпоталамуса закладені численні програми. Активізація цих програм під впливом нервових сигналів від відділів мозку ,що лежать вище , (наприклад лімбіческої системи) і сигналів від рецепторів і внутрішнього середовища організму може призводити до різноманітним поведінковим і нейрогуморальним регуляторних реакцій.

Розділ 6. Функціональні розлади в людей з ушкодженнями гіпоталамуса

У людини порушення діяльності гіпоталамуса бувають пов'язані головним чином із неопластичними (пухлинними), травматичними або запальними поразками. Подібні поразки можуть бути дуже обмеженими, захоплюючи передній, проміжний або задній відділ гіпоталамуса. У таких хворих спостерігаються складні функціональні розлади. Характер цих розладів визначається, крім всього іншого, гостротою (наприклад при травмах) або тривалістю (наприклад, при пухлинах, що повільно ростуть) процесу. При обмежених гострих поразках можуть виникати значні функціональні порушення, у той час як при пухлинах, що повільно ростуть, ці порушення починають виявлятися лише при далеко зашедшому процесі.

У таблиці перелічені складні функції гіпоталамуса і порушення цих функцій. Розлади сприйняття, пам'яті і циклу сон/пильнування частково пов'язані з ушкодженням висхідних і спадних шляхів, що з'єднують гіпоталамус із лімбіческою системою. |

Передній відділ гіпоталамуса і преоптичная області. | Проміжний відділ гіпоталамуса. | Задній відділ гіпоталамуса.

Функції | Регуляція циклу сон/пильнування, терморегуляція, регуляція ендокринних функцій. | Сприйняття сигналів, енергетичний і водяний баланс, регуляція ендокринних функцій. | Сприйняття сигналів, підтримка свідомості, терморегуляція, інтеграція ендокринних функцій.

Поразки:

а) Гострі | Безсоння, гіпертермія, нецукровий діабет. | Гіпертермія, нецукровий діабет, ендокринні порушення. | Сонливість, емоційні і вегетативні порушення, пойкилотермія.

б) Хронічні | Безсоння, складні ендокринні розлади (наприклад раннє статеве дозрівання), ендокринні розлади, пов'язані з поразкою серединного узвишшя, гіпотермія, відсутність почуття спраги. | Меіиальный: порушення пам'яті, емоційні розлади, гіперфагія, ожиріння, ендокринні порушення.

Латеральний: емоційні порушення, втрата апетиту, виснаження, відсутність почуття спраги. | Амнезія, емоційні порушення, вегетативні розлади, складні ендокринні порушення (раннє статеве дозрівання).

Список використаної літератури.

1. Фізіологія людини. Тому 1, під ред.акад. П.Г.Костюка. “Світ”, 1985.

2. Воробйова Г.А., Губарь Л.В., Саф’янникова С.Б., Анатомія і фізіологія.

3. Єрмолаєв И.И., Вікова фізіологія.

4. Фомін А.Б., Фізіологія людини, “Просвітництво”,1995.