Загальні історичні, культурні корені та традиції, що мають

ісламіську основу, політична й економічна нестабільність суспіль-

ства в країні створюють сприятливі умови для діяльності релігійних і громадських організацій на півострові, які зорієнтовані на зв’язки з

ісламіським світом, що найчастіше використовує терористичну пропаганду.

Ще одним негативним чинником є нелегальна еміграція.При

цьому вона представлена крайніми формами: втеча з “гарячих точок”,вимушене переселення, виїзд з країни постійного проживан-

ня в пошуках кращих умов життя. Значний потік нелегальних емігрантів йде з регіонів, охоплених війною, у яких тероризм

та кошти наркобізнесу—це оснивний шлях досягнення політичної влади (Авганістан, Шрі-Ланка, Бангладеш, Пакистан, Чечня).

Такого роду емігранти несуть в Україну зброю, бандитський уклад існування, небезпечні інфекційні захворювання.

Вони вже створили уклад існування, складові якого суперечать законодавству країн їх перебування. Подібні “колонії” створені

й у нас. Вже сформувались –в’єтнамська, ірландська,арабська,

китайська, турецька, індійська та пакестанська колонії нелегальних емігрантів.

Крім цього, поряд з класичними церквами зараз набирають

силу й релігії, які зароджувалися і “мають прописку” на віддалених

від кордонів України територіях. Серйозну проблему утворює релігійний екстримізм з боку активістів харазматичних, іудо—

християнських, мусульманських та інших релігійних об’єднань,

існує особлива зацікавленність іноземних держав ( Туреччини, Ірану

Пакистану, Єгипту) в розповсюдженості ісламського екстримізму.

Наврядчи можна сумніватися в тому, що ці та інші подібні організації залишаться поза увагою екстримістських мусульмансь-

ких угруповань. У звернені до генеральної прокуратури України

( 1998р.) Ахмед Ташім (голова духовного управління мусульман України) звинуватив “Арраід” (партію мусульман) в причепнисті до екстримізму.

Провідні фахівці, в тому числі й західні, вважають, що для іслам-

ських терористів за самою їхньою природою зовнішнім мотивом

залишається релігія, але справжнім рушійним фактором також виявляються актуальні практичні та політичні міркування, зумовлен-

ні специфічними ознаками їхнього середовища.

Ставши на шлях демократичних перетворень, Україна внутріш-

ню перебудову держави і суспільства намагається проводити разом з

розширенням та поглибленням різноманітних стосунків з іншими державами.Інтегруючись в загальноєвропейський процес, Україна,

крім отримання користі від співпраці, приєднується і до проблем,що

стоять за міждержавними відносинами. Тероризм –лише одна з тих проблем, що є каталізатором розвитку суспільства. Суттево може вона вплинути на зовнішньополітичну діяльність.

Значні зміни у зовнішньополітичному курсі України, зближення позицій з США та країнами які входять до складу НАТО з глобальних питань сьогодення, так і з конкретних проблем, тенден-

ції до перегляду відносин з деякими арабськими країнами, на чолі яких стоять радикальні лідери (Ірак,Лівія), процес поглиблення відносин з Ізраїлем на офіційному рівні—це не може не викликати

негативне і навіть вороже ставлення до України певних кіл мусуль-

манського світу.9 Наслідками якого можуть бути і терористичні операції проти українських об'’ктів.

До того ж, маючи досить великій спільний з Росією сегмент

економіки, відповідні об’єкти та комунікації, в тому числі тахногенно-небезпечні, не слід виключати терору на об’єктах Чорноморського флоту.

Оскільки тероризм має міжнародну сутність, правові антитеро-

ристичні заходи можуть бути ефективними за умови визначального

формування їх під егідою міжнародних організацій, і в першу чергу ООН. Позитивний вплив з погляду поширення можливостей реалізації вітчизняних напрацювань у сфері запобігання виникненю

тероризму та боротьби з ним надають створений у 1999році при

6-ому комітеті ООН сектор боротьби з тероризмом, та у 2002 році –

антитерористичний центр держав—учасниць СНД.Також за участю

України опрацьовується можливість утворення Міжнародного центру боротьби з тероризмом у Європі. Слід відзначити, що у таких

умовах ефективність діяльності Антитерористичного центру, що функціонує в нашій державі, набагато зростає, адже його досить потужний потенціал реалізовуватиметься у системі міжнародних антитерористичних заходів.

Основні вогнища терористичних загроз, що складають потенціальну небезпеку для нашої нації, знаходяться за кордоном,

тому слід вітати будь—які кроки інтеграції України в міжнародні

структури, метою яких є боротьба з тероризмом. У даному контексті

стає зрозумілим, що міжнародні і національні проблеми, зумовлені

протидією терористичним загрозам, є взаємопов’язаними. Для того,

щоб запобігти можливій активізації тероризму в нашій країні, слід

узгодити дії на обох рівнях.7

Як показує досвід країн Європи, треба налагодити своєчасне

надходження інформації про діяльність і наміри екстреміських угруповань, а також відповідне законодавство відносно боротьби

з тероризмом. Необхідно створити дієву загальнодержавну систему

координування антитерористичної діяльності з використанням наявних сил та засобів.

Виникає нагальна потреба в оптимізації та вдосконаленні

спеціальних антитерористичних підрозділів держав з новими зав-

даннями їх міжнародного використання і можливою перспективою

розгортання під егідою ООН антитерористичнтих формувань швидкого реагування.

Що стосується практичних тактик і технологій по боротьбі з

Тероризмом, то не можна погодитися з міжнародними фахівцями в

цьому питанні, які рекомендують10:

недопущення становлення і розвитку його структур.

спецслужб.

тільки цими спецслужбами, і тільки для прикриття підготовки акції

по повному знищенню терористів.

го безкарного теракта, навіть якщо це коштує життя заручників і

випадкових людей, тому, що практика показує, -- будь—який успіх терористів провокує ріст терору і кількості жертв.

Враховуючи те, що основні загрози терору в Україні утворю-

ються за її межами превентивність протидії їм міститься в опрацю-

ванні і в взаємозв’язку концепції та заходів національного і міжна-

родного характеру.

Перерахуємо найбільш відомі міжнародні угоди про боротьбу з тероризмом :

проти безпеки цивільної авіації, складена в Монреалі 23-ого вересня 1971р.

котрі користуються міжнародним захистом, у тому числі диплома-

тичних агентів, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН, підписана 14-ого грудня 1973р. ( набула