Сама держава з її встановленими законами є за своєю суттю втіленням того, що за природою є справедливість і право.

В історії політичної і правової думки найбільшу увагу численних авторів привертали, зокрема, положення Ціцерона про правовий характер держави, про державу як справу народу і правове суспільство, про справедливість і правдивий закон, про природне право, про громадянина як суб’єкта держави і права.

Луцій Сенака – один із основних представників стоїцизму Стародавньому Римі перебівав під великим впливом давньогрецьких стоїків. Не відкидаючи рабства як соціально-політичного інституту, Сенека разом з тим відстоював людську гідність раба і закликав гуманно з ним як з духовно рівним суб”єктом. За Сенекою, неминучий і божественний за своїм характером “Закон долі2 грав роль того права природи. Якому підкорені всі людські відносини, в тому числі держава і закон. Вселенна, за Сенекою, природна держава зі своїм природним правом – справа необхідна і розумна. Членами такої держави за законами природи є всі люди, визнають вони це чи ні. Щодо окремих державних утворень, то вони випадкові і значні для вього людського роду.

Найбільш цінним і безумовним згідно з Сенекою, є велика держава. Розуміння “закону долі” власне полягає в тому, щоб протидіяти випадку, визнати необхідність світових законів і керуватися ними.

Він схильний до проповідей катпалізму, космополітизму та індивідуалістичної етики, морального самовдосконалення.

Він схильний до проповідей каталізму, космополітизму індивідуалістичної етики, морального самовдосконалення.

Подібні ідеї розвивав стоїк – раб за походженням Епіктет. Ві закликав до особистого морального удосконалення і віповіного виконання тієї ролі, яка послана кожному долею. Його теорія доповнюється різкою критикою багатства і засуджує рабство. Акцент при цьому робиться на аморальності рабства.

Стоїк, імператор Марк Аврелій Антоній учив, що дух цілого вимагає спілкування, але не хаотичного, а такого, що відповідає злагодженому порядку світу. Звідси випливає повсюдне в світі “підкорення і су підкорення”, а серед людей – “однодумство”, досягненню чого, за Марком Аврелієм, і служить стоїцизму.

Історична зумовленість політичної думки Стародавнього Риму означає в той же час її історичну обмеженість. Разом з тим теоретичні досягнення цієї думки використовувалися в наступних концепціях, модифікуючись і набуваючи нових значень в умовах, які змінювалися.

Сучасний цивілізований світ перейняв від Стародавньої Греції феномен публічної влади, а від Стародавнього Риму – принцип розподілу влади. Особливо треба відзначити роль Ціцерона котрий стояв біля витоків тієї юридизації поняття “держава”, яка в майбутньому здобула багато прихильників.

Пильний інтерес до ідей Цицерона виявляли мислителі епохи Відродження, а потім французькі просвітники, які вбачали у Ціероні свого великого предтечу.

Використана література:

Жан Боден – основоположник концепції державного суверенітету : Науч.-аналит. обз./ ( Г. Б. Агабеков ). М., 1990

Чечуров И.С. Политическая идеология средневиковья: Византия и Русь. М., 1990.

Замалеев А.Ф, Зоц В.А. Мыслители Киевской Руси. 2-е изд., перераб. и доп. Киев, 1987

Игнатенко А.А. В поисках счастья: Общественно-политические воззрения арабо-исламских философов средневиковья. М., 1989р.

Семкыва О.І. “Політологія” 1993р.