У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


розвиватися та увійти на рівних у світове співтовариство. 
       Інтелектуальна самостійність України головним чином залежить від рівня розвитку національної освіти, науки і культури, патріотизму та високої активності до здобуття і творення нових знань. Кволість суспільної еліти, особливо політичної, історично була вузьким місцем у нашому державотворенні. Тому авангардну роль повинні відігравати національна духовна еліта, передусім наукова, технічна, освітянська, мистецька. До неї слід віднести насамперед інтелектуалів за їх внеском у процес розвитку України, за створення нових інформаційних продуктів (творів), за нагромадження нових знань, ідей, проектів тощо. А у нас з цим існують проблеми. Смислового інтелектуального простору не створено. Натомість русифікатори України не покаялись і гуманізму щодо вимираючої на зденаціоналізованих ними теренах мови не виявляють. Вимагаючи офіційного визнання двох державних мов, вони фактично виступають за Україну, але без українського національного інтелектуального потенціалу, донора низькокваліфікованої робочої сили і чужої системи творчості, за її подальшу колонізацію та зросійщення. Фактично йдеться про інтелектуальний атниукраїнізм, який засмічуючи національний інформаційний простір патогенним ворожим текстом, ігнорує не лише українську мову як державну, а й по суті виступає проти самої державності України. 
       З огляду на це державним пріоритетом повинен стати, по-перше, курс на збереження у ринковому просторі, в який ми вступаємо, своєї національної ідентичності та спадкоємності розвитку. Тому давно слід на державному рівні опрацювати комплексні програми стратегії розвитку інтелектуального потенціалу як засадничих елементів національної безпеки України, як основоположної складової і наскрізного чинника розвитку УНІ в умовах нової Європи і динамічного світу. 
       По-друге, є нагальна потреба опрацювання державної програми елітаризації українського суспільства та інтелектуальної його орієнтації на такі невмирущі цінності, як Знання і Розум, Духовність і Патріотизм, Свобода і Творчість. Адже з перших днів набуття незалежності слід було б виокремити цю ідею з-поміж розмаїття щоденної суєти, періодичної передбиворчої боротьби та майже суцільної моральної збіднілості принаймні такими трьома актуальними ідеологемами. 
       Якщо Ви мудра і працьовита людина, справжній фахівець, то маєте всі підстави, аби бути особистістю новаторською, творчою, націленою на добрі вчинки. 
       Якщо Ви творець нового, то чому б Вам не спрямувати свої зусилля на розбудову соборної, економічно і політично суверенної, інтелектуально самостійної, духовно та матеріально багатої України? 
       Якщо Ви патріот України, порядна і побожна людина, вірите в єдиного Бога — Творця Неба і Землі, що створив за своєю подобою людину, то чому б Вам не докласти максимальних зусиль, аби: а) всім українцям стати “за одно” і об’єднатися в Єдину Національну церкву; б) сформувати політичну українську націю та утвердити українську мову як державну; в) розбудувати справедливе модерне громадянське інформаційне (чи постінформаційне) суспільство на засадах Триєдиності національного, соціального і духовно-інтелектуального. 
       Якщо все це так, то чи не краще кожному покласти бодай маленьку цеглинку у фундамент українського державотворення та націотворення, засвітити маленьку свічку свободи і незалежності, ніж плакати і проклинати темноту імперії зла. Хто претендує стати народним обранцем на всіх рівнях управління, повинен не тільки характеризуватися відповідним рівнем особистого інтелектуального потенціалу (найвищою кваліфікацією у потрібній для розбудови держави галузі діяльності, набутим досвідом, реальними результатами праці тощо), мати необхідний політикові талант для розв’язання поточних і перспективних проблем України, врешті — досить міцне здоров’я (зокрема і психічне) та величезну працездатність, але й вирізнятися такими чеснотами, як Патріотизм, висока Мораль, Честь та Духовність. 
       Використання цих критеріїв у процесі рекрутування нашої політичної еліти сприятиме утвердженню у суспільстві культу Знань і Розуму, Інтелекту та Творчості. При такому підході УНІ стане не лише об’єднуючою ідеєю, а й чинником інтелектуалізації нації та прояву політичних, ділових здібностей державних лідерів, зорієнтує партії не на ворожнечу, а на пошук компромісів у найскладніших проблемах розвою України та його ідеологічного забезпечення. 
       Духовній еліті, як і владі, також належить турбуватися про українську систему ідеологічного забезпечення державотворення, яка засадничо випливає із природи духовно-інформаційної мобільності (ДІМ) нації7. ДІМ нації — це той суспільний інгредієнт сукупності існуючих доктрин державотворення, який надає їм на нашій землі забарвлення українськості, акумулює спадкоємність, соборність та прогресивність розвитку України як самостійної і самодостатньої одиниці у світовому розмаїтті народів і держав. Виходячи із завдань інтелектуального забезпечення УНІ, елітаризації суспільства та необхідного удосконалення особистісного фактора, концепція підвищення духовної інформаційної мобільності (ДІМ) нації та людини у сучасному світі жорсткої конкуренції може і повинна стати основою метастратегії УНІ та її інтелектуального забезпечення. 
       Конкретні напрями впровадження та оптимізації такої мобільності у вертикальних і горизонтальних її формах наповнюють тезу про інтелектуальне забезпечення УНІ конкретним змістом. За допомогою вертикальних форм (структур вертикальної передачі інформації від покоління до покоління) формуються історична пам’ять і національна свідомість, гордість і менталітет народу, базовий (ресурсний) рівень знань — національна освіта, культура, духовність, традиції, громадська думка, виховний ідеал, норми поведінки, ціннісні орієнтації та ін. За допомогою горизонтальних форм передачі (на рівні одного покоління чи особи) — інтелектуальний потенціал народу, наука і наукові школи, система інтелектуальних національних центрів, творчі та інноваційні організації. У вертикальному русі знань першорядна роль належить сім’ї, школі, культурі, релігії, традиціям, а в горизонтальному — національній науці, різним формам творчості та підвищенню кваліфікації, фаховій перепідготовці та адаптації до нових умов, соціальній активності людей. Кожен має свою “вертикаль” знань, досвіду, які є стартовою базою для творчості та досягнення певного рівня елітарності у суспільстві. 
       Метастратегія УНІ має націлювати кожного і
Сторінки: 1 2 3 4 5