шляхом еволюції. Його по-літична програма була ліберальною за своєю суттю, і то-му-то, особливо після царевбивства в 1881 p., він звертає свої погляди до ліберально-конституційної платформи, покладаючи основні надії на ліберальних земців. В. Липин-ський виходив із протилежності між творчою меншістю і пасивною масою. Історичний процес, на думку вченого, залежить від того, наскільки ця меншість зуміє, ведучи за собою масу, збудувати національно-державне життя. Тут вирішального значення він надавав моральному автори-тету еліти та її провідним здібностям.
М. Драгоманов був інтернаціоналістом і розумів істо-ричний процес як процес універсальний, однаковий за своєю суттю і неоднаковий у формах вияву. Суттю цього процесу, за Драгомановим, виступала абсолютна всесвіт-ня правда. Натомість В. Липинський захищав правду своєї землі — традиційно історичної України. Його основна ідея полягала в об'єднанні всіх людей незалежно від їхнього походження, усвідомленні приналежності до спільної тери-торії. Він був територіальним патріотом і вірив, що патрі-отизм, як усвідомлення своєї території, лежить в основі буття і могутності держав.
Якщо, за Драгомановим, шлях до утвердження нації пролягає через політичну автономію, яка безпосередньо залежить від загальної політичної автономії, то Липин-ський вважає націю наслідком державності і обгрунтовує думку, що лише через свою державу і безпосередньо в державі формується нація. Позитивіст, раціоналіст, послі-довник О. Конта і Г. Спенсера М. Драгоманов вірив у со-ціальний прогрес, розум і науку, які приходять на зміну релігії. В. Липинський, навпаки, кожне своє рішення вивіряв па основі інтуїтивного, ірраціонального характеру ду-мок і релігійних принципів, які виходили з підсвідомого буття і співвідносились із його власними аристократични-ми принципами.
Література:
Вступ до політології. В.Й.Схиба
Політологія. І.С.Дзюба
Політологія. О.І.Семківа
Історія української політології. В.А.Потульчицький