Право громадян на об‘єднання передбачає: а) можливість створювати різні організації, які сприяють розвитку політичної активності громадян; б) добровільно і на рівні з іншими громадянами вступати і бути членами вже існуючих організацій; в) безперешкодно виконувати завдання організацій, користуватися їхнім захистом; г) через громадські організації, партії і рухи згідно з їх статутними завданнями брати участь в управлінні державними та громадськими справами, у вирішенні політичних, господарських і соціально-культурних проблем.

Об‘єднання громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.

Об‘єднання громадян незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до закону визнається політичною партією або громадською організацією. Політичною партією є об‘єднання громадян – прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають головною метою участь у вироблені державної політики, формуванні органів влади місцевого та регіонального самоврядування та представництво в її складі.

Політичні партії створюються за ініціативою громадян України, які досягли 18 років, не обмежені судом у дієздатності і не перебувають у місцях позбавлення волі. Членами політичних партій можуть бути тільки громадяни України, які досягли 18-річного віку.

Засновниками громадських організацій можуть бути громадяни України, громадяни інших держав, особи без громадянства, які досягли 18 років, а молодіжних та дитячих організацій – 15-річного віку.

Рішення про заснування об‘єднань громадян приймаються установчим з‘їздом (конференцією) або загальними зборами.

2.Держава – гарант захисту конституційних прав і свобод громадян

Всі права і свободи громадян України гарантуються державою, оскільки держава бере на себе обов‘язок забезпечити ці права. З одного боку права і обов‘язки громадян породжують юридичні обов‘язки держави, а з другого – права і свободи держави породжують обов‘язки громадян. В такому суспільстві існує взаємоповага ї взаємо відповідальність особи і держави. В ст.. 3 Конституції України закріплено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов‘язком держави.

Права та свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Держава має багато засобів, щоб гарантувати конституційні права і свободи громадян. Вони пов‘язані з гарантіями законності. Залежно від суб‘єктів, які забезпечують права і свободи громадян, можна виділити такі гарантії: парламентські, президентські, судові, урядові, адміністративні, прокурорські, адвокатські, самоврядні, міжнародно-правові. Крім того, можуть бути і правові, конституційні, законодавчі, процесуальні гарантії прав і свобод людини і громадянина

Верховна Рада України здійснює парламентський контроль в межах, визначених Конституцією (ст..85). ЇЇ законами визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов‘язки громадян (ст..92). Кожен громадянин має право звертатися за захистом своїх прав до уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.(ст..102). Президент здійснює контроль за діяльністю державного апарату в межах ст..106 Конституції України. Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина (ст..116). Права і свободи громадян на відповідній території забезпечують місцеві державні адміністрації 9ст.119).

Найбільш поширені судові гарантії. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст..55). Аналогічні гарантії закріплені в ст..56, 57, 58, 59, 60,121,143 Конституції Украйни.

Література:

1. Котюк В. О. Основи держави і права - К.: Вентурі, 1997.

2. Конституційне право України . Підручник для студ. юрид. спец. вузів. –К.: Наук. Думка. 1999р.

План

Вступ

1.Конституційні права та свободи громадян

1.1.Свобода слова. Право на інформацію. Гласність. Захист державної та комерційної таємниці, прав, законних інтересів і гідності особи.

1.2.Свобода мітингів, зборів, вуличних походів і демонстрацій та її юридичні гарантії.

1.3.Право громадян об‘єднуватися у політичні партії, професійні спілки та інші громадські організації, брати участь у рухах. Багатопартійність в Україні. Законодавче закріплення департизації правоохоронних та деяких інших державних органів

2.Держава – гарант захисту конституційних прав і свобод громадян

Література