Крім того, з середини 2007 р. будуть скасовані преференції і в торгівлі з ЄС, що приведе до зниження експортних доходів ще приблизно на 0,3 млрд. USD. Все це веде до закінчення другої фази зростання білоруської економіки, яке останніми роками забезпечувалося дією зовнішніх чинників.

Зниження на іншу орбіту?

Очевидно, що підвищення цін на енергоносії зменшить ВВП країни і доходи власників давальницької нафти (на величину зниження чистого експорту плюс та, що належить Білорусі частина експортного мита). Загальна сума зниження цих доходів складе близько 3 млрд. USD. Оскільки нам невідомо, в якій пропорції розподіляються доходи між давальцями, які поставляють близько половини від всього об'єму нафти, то меншу погрішність втрат країни даватиме оцінка 2,2- 2,5 млрд. USD (передбачається збереження нинішніх цін на світовому ринку нафтопродуктів).

Втрати від підвищення цін на газ прорахувати легше — вони знизять ВВП на 2 млрд. USD. Разом загальні втрати країни можуть дорівнювати до 4,5 млрд. USD, що складає приблизно 13% вироблюваного в країні ВВП.

Вказані втрати від зовнішньої торгівлі можна розподілити між групами населення і державою різними способами. Наприклад, можна спробувати не допустити пониження зарплат і соціальних трансфертів за рахунок тимчасового зниження частки накопичення у ВВП (зараз інвестиції складають 22% ВВП).

А тепер пригадаємо, що таке 2011 рік для Білорусі. Це рік президентських виборів. Таким чином, до своїх нових виборів Білорусь повинна підійти з світовими цінами на газ і нафту (або з розділом мита на нафтопродукти 85/15 плюс ще ввізне мито на російську нафту, що фактично те ж саме) і з 50-процентним пакетом у ВАТ “Белтрансгаз”, друга половина якого на той час буде вже у “Газпрому”. І тепер запитаємо себе, як би проходили вибори в Білорусі в 2006 році, якби все це вже було зроблено Росією до березня 2006 року? Навряд чи можна дати однозначну відповідь, хто б переміг на виборах, але те, що перемога будь-якого кандидата не була б “елегантною” — очевидно.

Крім того необхідно враховувати, що АК "Транснефть" має намір побудувати нафтопровід в обхід Білорусі - Унеча - Великі Луки - Приморськ - потужністю 50 мільйонів тонн на рік. Нова магістраль протяжністю близько 1000 кілометрів, у разі її створення, ліквідовує транзитні ризики при постачаннях нафти до Німеччини і Польщі. [94]

В цей час Росія відчуваючи, свій контроль на економікою Білорусі ставить питання вже не про створення Союзної держави, а про входження Білорусії до складу Росії, як складової частини. Так Голова Держдуми Борис Гризлов заявив: "Створення Союзної держави залишається для нас безумовним пріоритетом", що стосується громадян Росії, то лише 29%, як і раніше, вважають необхідним створення рівноправного союзу, 39% союз здається взагалі непотрібним, а 22% готові прийняти Білорусію до складу Росії, як один з регіонів. [95]

На щорічній “великій” прес-конференції 1 лютого 2007 року президент Росії Володимир Путін на питання білоруської журналістки Ольга Тарасевіч: “Володимир Володимирович, скажіть, будь ласка, як врятувати Союзну державу?”. Путін відповів питанням на питання: “Навіщо його рятувати?”

“У нас постійно міняється розуміння того, що ми могли б вважати Союзною державою... — признався В. Путін. — Ми неодноразово чули від білоруського керівництва, що білоруській стороні імпонувало б об'єднання по радянському зразку. Але якщо це так, то давайте по-чесному скажемо, що таке ”по радянському зразку". Радянський Союз був суперцентралізованою країною. Там на папері були якісь права у союзних республік і автономних, реально ж нічого в житті цього не було. Це було централізована унітарна держава. Тому коли ми це почули, ми і сказали: “Ну що ж, давайте тоді інтегруємося в Російську Федерацію”. Але відразу ж після цього ми почули іншу позицію, що потрібно захищати суверенітет. Ми і з цим згодні, ми готові йти по цьому шляху, коли суб'єкти майбутньої Союзної держави володітимуть повним або неповним суверенітетом".

“Я, знаєте, згадую просто період протистояння між союзним парламентом в кінці 80-х років або на початку 1990 року і російським парламентом. Хаос такий в політичному житті — він не потрібний ні нам, ні нашим білоруським друзям”, — сказав президент РФ.

У такому разі вибір моделі Союзної держави не що інше, як фікція, яка зводиться до однієї дилеми: вступайте до складу Росії або, якщо не згодні, припините розмови про інтеграцію. В усякому разі, після очищення мови президента від дипломатичних нашарувань видно, що можливість створення наднаціональних органів на паритетних початках не передбачається. Не дарма В. Путін любить акцентувати увагу на кількісному порівнянні економік двох країн і останнім часом заговорив про величезні розміри непрямої підтримки Росією “білоруського економічного дива”. [96]

3.3 Стан Російської економіки

Темпи зростання ВВП в Росії впродовж останніх років перевищували аналогічні показники ЄС і США. Таке економічне зростання стало можливе, з одного боку, завдяки відновленню макроекономічної стабільності і проведенню ринкових реформ, а з іншою, завдяки збереженню контролю держави в деяких галузях.

Фінансовий стан країни продовжує зміцнюватися. Постійно зростають стабілізаційний фонд і золотовалютні запаси, що служать захистом