кордонів держав-членів, гарантує їм територіальну цілісність. Такі засади альянсу дуже вагомі для нашої країни. Адже з боку окремих політичних сил сусідніх держав неодноразово висувалися певні територіальні претензії до України. Нато-мість НАТО визнає територіальну цілісність, кордони України та її демократичний вибір.

Україна, займаючи важливе місце в Європі, є одним із виз-начальних чинників нового геополітичного становища в цьому регіоні. Конкретний вклад нашої держави у справу безпеки полягає в тому, що вона не успадкувала «ядерного менталіте-ту» СРСР, відмовилася від конфронтаційних підходів, усвідо-мила власну відповідальність за міжнародну безпеку. Цей ви-важений підхід засвідчили такі політико-правові акти, як Дек-ларація 1990 р. про державний суверенітет, Основні напрями зовнішньої політики, схвалені 1993 р. Верховною Радою, а та-кож Концепція національної безпеки України, прийнята на початку 1997 р.

Надзвичайно важливу роль для зміцнення стабільності та безпеки в регіоні відіграють Конституція України та підписан-ня нових політико-правових документів нашої держави з без-посередніми сусідніми країнами. Основний Закон держави стає важелем консолідації суспільства, нарощування демократич-них перетворень і ствердження територіальної цілісності Ук-раїни. Так, якщо впродовж досить тривалого часу відносини України з Росією лишалися центральним питанням політич-ного життя Києва і невирішеною проблемою національної зов-нішньої політики, то підписання у травні 1997 р. широкомас-штабного українсько-російського договору та інших докумен-тів знаменує формування якісно нових політико-правових за-сад відносин між двома найпотужнішими країнами на постра-дянських теренах. Досягнуті домовленості унеможливлюють конфронтацію в міждержавних відносинах, піднімають рівень безпеки в регіоні та стабілізують новий геополітичний простір.

Україна впевнено розвиває відносини і з іншими колишні-ми республіками СРСР, а нині незалежними державами. Во-дночас Київ послідовно виступає проти перетворення СНД на конфедерацію чи федерацію нового типу, розглядаючи її як міждержавний форум для активного дво- та багатосторонньо-го співробітництва, передусім економічного характеру. Украї-на тут виходить з історичних зв'язків, що склалися в колишньо-му Радянському Союзі, вбачає за доцільне переводити Їх на належну ^політико-правову основу.

Не менш важливими для геополітичного становища є спільні заходи України з іншими безпосередніми сусідами: надання

українсько-польським відносинам характеру стратегічного партнерства, ратифікація україно-молдовського договору в 1996 р., підписання 1997 р. договорів із Білоруссю про держав-ний кордон та з Румунією про відносини добросусідства і спів-робітництво. Вагомим внеском у зміцнення міжнародних від-носин стало підписання лише в 1996 р. з сусідніми країнами понад 10 державних, 120 міжурядових і ЗО міжвідомчих угод і документів. Тобто, Україна по всьому периметру своїх кордо-нів, у новому геополітичному просторі залагодила практично всі проблеми, встановлюючи партнерські й добросусідські від-носини.

Особливість геополітичного становища України полягає в тому, що, будучи відкритою для інтеграції до Європи, вона, на відміну від інших країн Центральної та Східної Європи, зму-шена долати дві лінії поділу континенту, які виникли після другої світової війни. Перша з них — межа між країнами ко-лишнього Варшавського Договору й рештою Європи, що ро-змивається і зникає. Друга — західний кордон колишнього СРСР, що часом сприймається як межа дуже неоднорідної та аморфної СНД, яка віддаляє Україну від її природних партне-рів у Центральній та Східній Європі.

Україна послідовно інтегрується до загальноєвропейської спільноти і розглядає поглиблення інтеграційних процесів на континенті як необхідну передумову створення системи гло-бальної безпеки, утвердження нового геополітичного просто-ру, що відповідатиме вимогам наступного століття. Із прийнят-тям нашої країни до Ради Європи, ЦЄІ та співпраці з іншими європейськими об'єднаннями з'явилися принципово нові мож-ливості для застосування багатовікового досвіду демократич-них держав Європи в практиці державного будівництва, сход-ження до цивілізаційного рівня розвитку. Україна зміцнила співробітництво і з такими впливовими міжнародними інститу-*

ціями, як Міжнародний валютний фонд, Всесвітній банк і Євро-пейський банк реконструкції та розвитку. Ініціатива НАТО ї «Партнерство заради миру» дала змогу Україні гнучко підійти*

до розвитку партнерства з Північноатлантичним альянсом, ма-Ї ючи з ним такий рівень співпраці, який відповідає її індивіду-[ . альним вимогам і можливостям. На часі розвиток стосунків особ-1 ливого чи навіть привілейованого партнерства Україна — НАТО. І Аналіз конкретного геополітичного становища України та ^ зовнішньополітичних кроків свідчить на користь нарощування І зусиль до утвердження нашої держави в лоні європейських І народів, у світовому співтоваристві. Вагомішими стали і здо-1 бутки української дипломатії. Це відбивається на зростанні

обсягів та якості стосунків і з близькими сусідами, і з країна-ми інших регіонів. Політичні зрушення спонукають до наро-щування політико-правових засад у міждержавних відноси-нах, взаємовигідних торговельних та економічних зв'язків, спів-праці в науці й техніці. Хоч і повільно, але зростають іноземні інвестиції. Провідні місця в цій сфері посідають капітали США, ФРН і Великобританії. Цьому сприяли як наполегливість дер-жавних лідерів і дипломатів, так і чинники економічного ха-рактеру.

Підсумовуючи розглянуті проблеми, можна зробити такі висновки.

1. Глобальні трансформації, започатковані на зламі 80— 90-х рр., ще не завершилися. Врахування близьких і віддале-них — як бажаних, так і небажаних, але потенційно можли-вих змін у регіоні й поза його межами вкрай важливе для України та інших країн Європи. Тому в інтересах нашої дер-жави й континенту є зміцнення довіри, розширення політич-ного діалогу і співробітництва на дво- та багатосторонній ос-нові в рамках загальноєвропейського процесу, заходи з подо-лання економічної кризи, дотримання загальнолюдських фун-даментальних цінностей.

2. Конструктивними в діяльності урядових кіл, зовнішньо-політичного відомства України, держав молодої демократії постають адаптація зовнішньополітичних засад, корекція стра-тегічних пріоритетів з урахуванням нових реалій, формуван-ня чітких критеріїв геополітичного й геоекономічного станови-ща, врахування складних умов перехідного періоду Європейсь-кого континенту.

3. Долаючи труднощі об'єктивного й суб'єктивного поряд-ку, Україна успішно продовжує процес розширення своєї дип-ломатичної присутності у світі. Завдяки