Реферат Різноманітні підходи до визначення суті держави. Плюралізм сучасних теорій

Реферат - Різноманітні підходи до визначення суті держави. Плюралізм сучасних теорій

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

Реферат на тему:

Різноманітні підходи до визначення суті держави

Плюралізм сучасних теорій

1. Різноманітні підходи до визначення суті держави

Поняття держави

Держава – це організація політичної влади в суспільстві, яка виражає інтереси і волю пануючої в ньому частини населення (зокрема, певного класу), здійснює управління суспільними процесами за допомогою системи загальнообов`язкових норм (правил) поведінки і механізму їхнього впровадження у життя.

Історія суспільного розвитку знає кілька типів держав, кожний з яких ґрунтується на певному типі виробничих відносин, - рабовласницький, феодальний, капіталістичний, соціалістичний. Магістральним шляхом розвитку держави в сучасних умовах є її трансформація в соціально-демократичну правову державу, яка відображає волю переважної більшості населення і стоїть на сторожі прав людини. Організація і здіснення державної влади виявляються у формах державного правління, державного устрою і політичному режимі.

Держава є організацією суспільства, але організацією особливою, яка характеризується тим що вона:

всеохоплююча організація – об`єднує в єдине ціле всіх членів суспільства, забезпечує загальносуспільні інтереси і потреби; територіальна організація – об`єднує членів суспільства (громадян) за територіальним принципом, а територія є матеріальною базою держави; єдина організація – об`єднує все суспільство як ціле, всі інші соціальні організації (політичні партії, професійні та молодіжні спілки, асоціації підприємців тощо), на відміну від держави, охоплюють лише частини, окремі верстви населення; офіційна організація – репрезентує суспільство, виступає від його імені, і в такій якості визнана іншими суспільствами (державами); універсальна організація – об`єднує членів суспільства для вирішення питань, що стосуються різних сфер їх суспільного життя; верховна організація – є вищим за значенням та силою об`єднанням суспільства, всі інші соціальні організації в сфері загальносуспільних інтересів підпорядковані їй; централізована організація – внутрішня побудова держави здійснюється за ієрархією, тобто підпорядкованості нижчих організаційних структур (регіонів, місцевих органів державної влади і управління, державних підприємств і установ) вищим, в кінцевому результаті, - загальнодержавним (парламенту, президенту, міністерствам тощо).

Ознаки держави

Держава характеризується як особлива організація суспільства, що відрізняється від суспільства та різних форм державної організації суспільства (недержавних структур) наявністю особливих ознак. Вказані ознаки характеризують особливості держави та поділяються на дві групи:

Основні ознаки, що безпосередньо характеризують державу і відсутність хоча б однієї з яких не дає можливості характеризувати суспільне утворення як державне. Факультативні ознаки, що конкретизують зміст основних і не є обов`язковими.

Серед основних ознак держави називають:

наявність політичної публічної влади. Політичний характер влади визначає рівень обов`язковості владних рішень, а публічний характер визначає рівень поширеності державних рішень на населення; наявність території, тобто частини земної кулі, в рамках якої населення перетворюється в громадян, і на яку поширюється суверенітет держави. Територія є необхідною умовою визнання держави суб`єктом міжнародних відносин; суверенітет, тобто політико-правова характеристика влади, що закріплюється нормативним актом та характеризує державну владу як верховну, незалежну, неподільну та єдину. Існує три різновиди суверенітету: національний суверенітет, тобто реальна можливість нації створювати незалежну державу; народний суверенітет, тобто реаль участь народу у здісненні влади; державний суверенітет, тобто політико-правова властивість державної влади, що виражається в її незалежності від іншої влади в середині країни та в праві держави самостійно вирішувати свої проблеми на основі принципів міжнародного права. Компонентами державного суверенітету, що характеризують його зміст є: верховенство влади, тобто можливість існування лише однієї державної влади та можливість визнати незаконними рішення будь-якої іншої соціальної влади; незалежність, тобто можливість вирішувати будь-яке питання зовнішнього чи внутрішнього характеру без втручання інших держав на основі принципів національної та міжнародної системи права; неподільність, тобто можливість держави самостійно вирішувати питання щодо участі в роботі міжнародних асоціацій, а також визначати статус адміністративно-територіальних одиниць; єдність, тобто наявність єдиного змісту влади (державно-політична) та розподіл влади на законодавчу, виконавчу та судову в процесі реалізації владних повноважень; наявність системи органів та організацій, що створюються державою для виконання її функцій та завдань і охоплюється поняттям механізм держави. Частина органів держави, що створюється для реалізації владних повноважень охоплюється поняттям апарат держави; наявність можливості розробляти загальнообов`язкові правила поведінки, що визначаються як правові норми. За допомогою права держава визначає зміст прав та обов`язків суб`єктів суспільних відносин, а також забезпечує обов`язковість своїх рішень; можливість самостійно визначати види і розміри податків. Податки – це загальнообов`язкові платежі, що стягуються у населення у сумі чи процентному відношенні на загально-соціальні проблеми (освіта, охорона здоров`я, культура, соціальні виплати тощо).

Серед факультативних ознак держави розрізняють:

наявність конституції; наявність державних символів; наявність громадянства; грошової одиниці; збройних сил; участь держави у міжнародних органах і організаціях тощо.

2. Плюралізм сучасних теорій

Історична пам’ять береже чимало повчальних і плодотворних ідей про сумісність держави з правом. Правова держава - це продукт нового часу. Ні в давнину, ні в середні сторіччя не знали правової держави. Хоча, як думають декотрі юристи, ідея правової держави іде своїми коренями в античне товариство. У основі сучасних концепцій правової держави лежать ідеї німецького філософа Канта (1724-1804рр.), французького просвітителя і правознавця Монтеск’є (1689-1755рр.) і інших європейські просвітителі ХVШ і ХIХ ст. таких, як Гуго Гроций, Спиноза, Дж. Локк, Дені Дідро, Ж.-Ж.Руссо. Ці вчені думали, що на зміну поліцейській, бюрократичній державі епохи абсолютизму (яку Кант називав державою свавілля), повинна прийти правова держава, в основі якого лежить ідея автономної особистості, що володіє невід’ємними, невідчужуваними правами. Взаємовідносини особистості і державної влади в умовах правової держави принципово інші, ніж в абсолютистській державі, тому що для правової держави характерне обмеження державної власті, зв’язаність її правом і законом.

Концепція правової держави в І.Канта зводиться до наступних тезисів: джерелом моральних і правових законів виступає

Сторінки: 1 2 3