Реферат - Демократичний вимір конституційної реформи в Україні: обумовленість і необхідність
19

продовжується вживання окремих, традиційних за змістом і суттю для радянської юриспруденції, юридичних понять і категорій, зокрема, право фактично зводиться до закону, до волі держави, до її владного припису. Незалежно від закріплених у чинній Конституції України демократичних принципів і норм в юридичній теорії І практиці продовжує застосуватися традиційна для радянського історичного періоду «примусова» концепція радянського права і політики, хоча в спеціальній юридичній літературі і стверджується, що нині вітчизняна теорія держави й права перебуває в процесі свого формування.
В суспільстві усвідомлюється необхідність рішучих змін у політичній системі України, в тому числі у системі владних відносин, що не може не позначитися на чинному Основному Законі, але при цьому також усвідомлюється небезпека довільних експериментів з Конституцією України, розуміється доцільність внесення в неї лише тих змін, яких об'єктивно вимагає суспільне життя. Це становить одну з важливих причин, чому положення президентського законопроекту щодо змін Основного Закону України, які зачіпають інтереси, по суті, всіх верств населення, були винесені на всенародне обговорення[21]. На основі зазначеного розуміння нині усвідомлюється необхідність розроблення прогнозованої державної стратегії розвитку українського суспільства, зокрема його політичної системи, удосконалення, якої, по суті, є не внутрішньою проблемою державної влади[22], а проблемою державно-організованого суспільства в цілому, де не тільки держава має відповідати перед людиною за свою діяльність, а й народ, як суб'єкт конституційно-правових відносин, має нести конституційну відповідальність. Ця стратегія, безумовно, потребує конституційного закріплення, але яке має бути обов'язково методологічно й теоретично обгрунтованим[23].
Розроблення можливих варіантів зазначеної стратегії передбачає не тільки оперативне осмислення свого власного досвіду національного державно-конституційного будівництва, включаючи і думки з цього приводу співгромадян, а й всебічне вивчення досвіду світового конституціоналізму з метою узагальнення, відбору і використання в процесі сучасного сус-пільствотворення, зокрема державотворення і правотворення, того, що відповідає потребам розвитку українського суспільства, соціального, в тому числі правового, прогресу[24]. Хоча при цьому, як слушно наголошується в літературі, при всій необхідності вивчати чужій досвід і помилки, не можна піддаватися ілюзіям щодо можливості запозичення конституційно-правових форм або окремих інститутів зарубіжних країн, не адаптованих до реальних, умов незалежної України. Світовий досвід конституціоналізму доводить, що не можна адміністративне, без врахування історичних соціальних реалій переносити і впроваджувати в суспільну, зокрема правову, свідомість демократичні стандарти чужого суспільного жит-тя[25]. Відомо, що жодна цивілізована країна не формує свою державну правову політику на основі запозичених юридичного досвіду, знань, юридичних норм і принципів тощо, ігноруючи при цьому власну правову дійсність. Громадяни країни мають розуміти логіку соціального руху. І для цього найефективніший шлях — це постійний діалог між народом і владою.
І все ж таки ідея істотного (і, як наголошувалося, обов'язково до президентських виборів 2004 р.) конституційного оновлення вітчизняної політичної системи не просто обговорювалася громадськістю країни, в тому числі науковцями, щоб дійти істини, а була інтенсивно, адміністративно—організованим чином «проговорена» в суспільстві (Див., зокр.: Урядовий кур'єр. — 2003, 7 трав.). Безумовно, будь-яке рішення, особливо державне, має спиратися на волю, але остання, особливо якщо це стосується державних рішень, має грунтуватися не лише на почуттях, «здоровому глузді», суб'єктивних переконаннях окремих політиків або державних службовців, а й бути науково всебічно обгрунтованою. Інакше рішення може бути прийняте і навіть реалізоване, але бути не виваженим, а отже — неефективним у кінцевому підсумку. Але нікому не потрібне рішення заради самого рішення, як нікому не потрібна будь-яка соціальна реформа заради самої реформи. Реформування існуючих суспільних відносин виправдовується лише тоді, коли краще стає жити людям. Не людина має існувати для реформ, а останні для людини. На жаль, необхідно визнати, що сучасний етап конституційної реформи в Україні перетворився на постійні спроби політичного перерозподілу ресурсного потенціалу країни, що є далеким він потреб та інтересів Українського народу.

Використана література:
1. Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика / Відп. ред. В.Ф.Погорілко: Монографія. - К., 2003. - С. 7-24.
2. Т о д и к а Ю. Конституційні засади формування громадянського суспільства в Україні // Вісник Академії правових наук України. — 2003. — № 1. — С. 34.
3. Введение в теорию государственно-правовой организации социальных систем / Под общ. ред. Е.Б.Кубко. - К., 1997. - С. 58-62.
4. Мамутов В.К. Экономика и право: Сб. научн. тр. — К., 2003. — С. 77; Б е л к и н А.А. Конституционная охрана: три направления российской идеологии и практики. — СПб., 1995. — С. 32.
5. Ч е р н ы ш е в с к и й Н.Г. Борьба партий Франции при Людовике XVII и Карле X / Сочинения в 2-х т. — Т. 1.— М., 1986. — С. 584.
6. Аристотель. Политика / Сочинения: В 4-х т. — Т. 4. — М., 1983. — С. 467.
7. Т о д ы к а Ю.Н. Толкование Конституции и законов Украины: теория и практика: Монография. - X., 2001. - С. 181.
8. Чичерин Б.Н. Конституционный вопрос в России / Философия права. — СПб., 1998. — С. 506.
9. Ф р о м м Э. Бегство от свободи. — М., 1989. — С. 9.
10. Б а б к і н В.Д., У с е н к о І.Б. Нарис історії розвитку загальної теорії держави і права, філософії та енциклопедії права / Антологія

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6