них найважливіше зна-чення мають конституційні норми. Можна сказати, що внесення до основних законів спеціальних положень про фінансування політичних партій є чи не найхарактернішою рисою новітнього конституційного законодавства (конституції Аргентини, Брази-лії, Вірменії, Гани, Греції, Перу, Чилі, ФРН та ін.). Насамперед у конституціях закріплюються положення про фінансові джерела політичних партій, про "відкритість", "прозорість" фінансової ді-яльності партій. Наприклад, Основний закону ФРН вима-гає, щоб партії подали публічний звіт про джерела та викорис-тання своїх засобів, а також про своє майно. У Конституції Бразилії фіксує такі положення: "Політичним партіям забороня-ється отримання засобів із-за кордону. Вони зобов'язані подати фінансові звіти до Виборчого суду. Партії мають право на отри-мання засобів із партійного фонду і вільний доступ на радіо і те-лебачення". Такі і подібні їм конституційні положення слугують основою для докладного регулювання питань фінансової діяль-ності партій іншими нормативними актами.
Аналіз відповідного законодавства зарубіжних країн по-казує, що така регламентація здійснюється трьома основними способами:
а) регулюванням розмірів і порядку надання приватних по-жертвувань і внесків у партійні каси (у США, наприклад, внесок приватної особи для підтримки партії не повинен перевищувати 25 тис. дол. на рік, а внески юридичних осіб обмежуються 5 тис. дол. на кожного кандидата);
б) лімітуванням передвиборних витрат (У Франції фік-сується "межа" передвиборних витрат для кандидатів у пре-зиденти - 120 млн. франків за 6 місяців до 1-го туру і 40 млн. франків у 2-му турі голосування: для кандидатів у ході парламентських виборів - 500 тис. франків);
в) державного фінансування політичних партій (Воно розповсюджується не на всі партії, які беруть участь у вибо-рах, а тільки на тих, які виконали певні умови: висунули кан-дидатів у необхідній кількості виборчих округів (Італія. Нор-вегія), або зібрали певний мінімум голосів у масштабі всієї країни (Швеція - не менше 2 % і, ФРН - 0,5 % ). Партії у ряді випадків отримують субсидії пропорційно кількості зібраних на виборах голосів (наприклад, у ФРН - це 1,3 марки; у Франції - 12 франків; у Чехії - 15 крон). У Франції в 1996 р. дотаціями від держави користувалися 36 партій. Надання державної допомоги зобов'язує партії звітуватися перед орга-нами влади про свою фінансову діяльність у цілому.
Отже, набуття політичними партіями легального статусу можливе за допомогою трьох способів, а саме явочного, дозвільного та явочно – реєстраційного. Також, значну роль в діяльності партій відіграє призупинення та зупинення діяльності політичних партій. В кожній державі по різному закріплюються умови такої діяльності, але всі вони мають спільним те, що це можливе лише за умови протиправної діяльності партії. Не останню роль відіграє і фінансова сторона партійної системи, вона значною мірою впливає на всю діяльність партії, особливо в період виборів.
Таблиця 3.2
Додаток 1. Порівняльна таблиця окремих положень законів про політичні партії зарубіжних кран.
Країна
Поняття політичних партій та вимоги, що до них ставляться
Порядок легітимізації політичних партій
Джерела фінансування. Обмеження стосовно джерел пожертвувань
Державне фінансування
ФРН
Політична партія - це об'єднання громадян, яке постійно або протягом тривалого часу здійснює вплив на формування політичної волі на федеральному та регіональному рівнях, бере участь у представництві населення в Бундестазі або ландтагах, за умови, що вона пропонує "достатні гарантії щирості власних цілей" та задовольняє вимоги стосовно розміру та потужності її організації, членства та публічної поведінки.
Організація втрачає юридичний статус партії, якщо не бере участь у виборах до Бундестагу або ландтагів протягом 6 років.
Відповідно до Конституції ФРН партії можуть створюватись вільно, без необхідності дозволу чи повідомлення.
Дозволені прямі пожертвування від громадян ФРН, ЄС або від підприємств, у яких 50% власності належить німцям, від іноземних осіб на суму не більше DM 1000 (2350 грн.). Заборонені пожертвування від: політичних організацій, парламентських фракцій та груп; організацій, об'єднань осіб та фондів, які належать до неприбуткових, благодійних або релігійних; анонімних осіб на суму більше DM 1000 (2350 грн.). Заборонені пожертвування, які явно зроблені з метою отримання економічної чи політичної вигоди. Виконавчий комітет партії повинен щорічно обнародувати дані про походження та використання отриманих партією коштів та наявних активів у вигляді виписки з рахунку. Пожертвування партії або її регіональному відділенню на загальну суму більше DM 20000 (47000 грн.) протягом року повинні бути відображені у виписці з рахунку разом з іменами та адресами донорів. У виписці з рахунку повинні відображатись загальна сума пожертвувань від фізичних осіб, кожне з яких не перевищує DM 6000 (14000 грн.) та окремі пожертвування фізичних осіб на суму більше DM 6000. Партія, яка отримує незаконні пожертвування або не відобразила їх надходження у виписці з рахунку, втрачає право на державне фінансування в двократному розмірі від суми незаконного або не задекларованого пожертвування.
Розподіл державних коштів здійснюється залежно від успіху, досягнутого партією на виборах до Європарламенту, Бундестагу, ландтагів, від суми сплачених членських внесків та від суми, отриманої внаслідок пожертвувань. Максимальна сума, що може бути розподілена поміж партіями протягом року, становить DM 230 млн. (540,3 млн. грн.). Партії, які здобули не менше 0,5% дійсних голосів, поданих за списки партій, на останніх виборах до Європарламенту або Бундестагу, або не менше 1% голосів на виборах до ландтагу, мають право на одержання по DM 1 (2,3 грн.) за кожний дійсний голос, відданий за відповідний список, та по DM 0,50 за кожну марку, отриману в якості членських внесків або законних пожертвувань (беруться до уваги лише надходження від фізичних осіб розміром не