Реферат на тему:

Глобалізація

Кінець XX сторіччя ознаменувався тектонічними зрушеннями в історії людства, осмислення яких опинилося в центрі уваги вчених-суспільствознавців. Особливості пізнавального процесу на межі 80-90-х років полягали в тому, що ємка і надзвичайно диференційована сфера наукових досліджень була поглинута, через низку об'єктивних причин, могутньою ліберально-апологетичною хвилею, котра поєднувала відносно точне описання структурних змін суспільного поступу з еклектичним свавіллям та суб'єкти-візмом.

У цей період у наукових узагальненнях виділяється переважно "фасадний контур" визначальних явищ міжнародного життя, серед яких: розпад біполярної системи світоустрою, перетворення тенденції глобалізації економіки на магістральний напрям розвитку світового гос-подарства, формування "нового світового порядку", що включатиме не тільки економіку, а й широке коло інших проблем - від глобалізації націо-нальних культур до екології та питань безпеки. З числа ж головних ознак економічної глобалізації виокремлюється зростання міжнародної торгівлі, збільшення іноземних капіталовкладень, вільний рух фінансових потоків, а в ролі її головних агентів

визначаються транснаціональні корпорації, міжнародні фінансові інститути та великі держави. Як глобалізаційна ідеологія був визнаний неолібералізм.

Однак уже на середину 90-х років в міру нагромадження різноманітності та ва-ріативності властивостей глобалізаційних феноменів на методологічних підходах до їх пізнання стали позначатися суттєві хиби змістового та формального характеру. Тен-денція до створення збірного образу нової світової системи як інтегрованої одиниці у переважно компліментарному для полі-тики великих держав контексті стала да-вати збої, будучи не в змозі приховати де-структивні наслідки практичної реалізації цієї політики для народів планети.

За межами характеристик міжнарод-ної політики постіндустріальних країн опи-нилась її головна ознака - прагнення до заснованого на пануванні всеосяжного формування і регулювання життя міжна-родного співтовариства. Не давали задо-вільних відповідей і пошуки цілей та за-собів її реалізації, спроби оцінки її інст-рументальної раціональності та часової перспективи. Нарешті, прагнення осмис-лити сам процес глобальної інтеграції в умовах відсутності цивілігаційної моделі ці-єї інтеграції виявилися непродуктивними.

Як відзначали з приводу проблем розвитку теорії глобальних змін спів-робітник Пітсбурзького університету (США) Р.Робертсон та викладач Національного університету Сингапуру Х.Хондкер, попри всі намагання дати визначення глобаліза-ції, досвідчені фахівці з проблем дослід-ження сучасного світу - як цілісного в іс-торичній перспективі - ледве тямлять, чим вони займаються. Склалася ситуація, коли поняття і теорії, сформульовані в серйоз-ній науці про суспільство, втрачають свою аналітичну цінність.

На суттєві недоліки поточного стану теорії глобальних змін вказує й професор Європейського інституту Лондонської шко-ли економіки Е.Сміт, виділяючи, зокрема, ту обставину, що концепція "постна-ціональної" глобальної ери як мінімум слабує відсутністю глибокої історичної проробки питання про нації та етнічність. Ряд дослідників, намагаючись усунути перешкоди і досягти макси-мальної точності "лабораторних експе-риментів" з нормаїивно-дефініційним

блоком глобалізаційних характеристик, доходять висновку про невиправданість прагнення щодо завершеності, статичності та одномірності таких характеристик. Розробляючи власні підходи до дослід-ження глобалізаційних процесів, вони акцентують увагу на їх динамізмі, віртуальності й синтетичності. Наприклад, співробітники Чиказького університету Д.Комарофф та Дж.Комарофф виокрем-люють швидку всесвітню транснаціо-налізацію; зростання планетарної елек-тронної економіки, у якій виробництво та споживання розпорошуються по всьому світу, а звичні соціальні класи розпа-даються; становлення глобального капі-талізму як позатериторіального фантома, що миттєво змінюється і про який можна судити, виходячи лише з його проявів.

Нарешті, ряд фахівців виокремлюють як основні такі ознаки розвитку сучасної міжнародної ситуації, які викликають сумнів або в просуванні процесів глобалізації, або в їх благодійному впливі на людство.

У свою чергу директор Форуму тре-тього світу С.Амін, як і згаданий вище професор Європейського інституту Лон-донської школи економіки Е.Сміт, вис-ловлює сумнів щодо відповідності сучасних планетарних процесів їх "глобалізаційним визначенням". "Взаємодія суспільств в історії є такою ж старою, як і саме люд-ство", - пише він, але при цьому звертає увагу на деградацію якості зазначеної взаємодії. Якщо раніше, на думку С.Аміна, завдяки "шовковим шляхам", котрі об'єд-нували локальні культури, поширювались визначальні для еволюції науково-технічні знання та релігійні вірування, то "сучасна модернізація" відображає логіку все-світньої експансії капіталу і веде до зростання нерівності серед членів світової системи. Ось чому С.Амін вважає, що для подолання відсталості у будь-якої країни залишається тільки одна можливість -"політика розриву з системою", котра забезпечить збереження зв'язків цієї країни з історією.

Де в чому з позицією С.Аміна спів-звучна оцінка професора Принстонського університету (США) Б.Льюїса, особливо в плані розвінчування альтруїзму глоба-лізаційного проекту. "У будь-яку еру людської історії сучасність являла собою спосіб життя, норми і стандарти пануючої цивілізації, що поширювалася. Еллінські міста, Римська імперія, середньовічний християнський світ, іслам, а також ста-родавні цивілізації Індії та Китаю - всі нав'язували свої норми і поширювали вплив далеко за межі імперських кордо-нів". Тепер, продовжує Б.Льюїс, західна цивілізація є панівною, отже, західні країни й визначають стан сучасності.

В цілому ж, як здається, директор Інституту стратегічних досліджень Гарвард-ського університету С.Хантінгтон досить виправдано врівноважив ідеалістичну картину сучасності неоліберальних дос-лідників, наведену на початку статті, при-земленими реаліями сьогодення, виз-начивши, таким чином, наближену до об'єктивних параметрів "стартову" дос-лідницьку позицію. Холодна війна закін-чилась, пише С.Хантінгтон, проте між-народна напруженість не послаблюється. СРСР розпався, але виникають нові центри сили та впливу, котрі можуть стати загро-зою для Заходу. США залишились єдиною наддержавою, та опір їх диктатурі зростає. Замість "кінця історії" на шляхах гло-балізації, конвергенції та вестернізації світ дедалі більше регіоналізується. Націо-нальні держави зберігають своє значення і після розвалу системи "трьох світів", вони "все більше визначають свою прина-лежність і свої групові інтереси в циві-лізаційних категоріях".

Справді, глобалізація виявила багато суперечливих явищ та вад, котрі поз-бавляють можливості