яких в Україні найбільш відчутна. Здійснено ряд про-філактичних заходів щодо окремих ди-пломатів-розвідників у тому числі шляхом демаршів керівникам дипло-матичних місій. Викрито і припинено діяльність 8 агентів іноземних спецс-лужб.
Служба безпеки України має свій окремий орган зв’язку з громадськість. Громадськість через ЗМІ пос-тійно й широко інформується щодо конкретних результатів роботи української спецслужби не лише в правовому полі, а й в соціально-економічних площинах країни.
Всім відома стаття 7-ма Закону “Про Службу безпеки України”: «Громадськість України через засоби масової інформації та в інших формах у визначеному законодавством порядку інформується про діяльність Служби безпеки України”.
Громадська думка вже набула в Україні дійсно соціального звучання й впливу це особливо по-мітно в останні роки. Не можна сказати, що до цих пір громадська думка була відсутня. Немає й не мо-же бути такого суспільства, де б й взагалі не було такої громадської думки. Але її роль і зна-чення в різних суспільних системах неоднозначні. Сьогодні майже всі заборони на вираження своєї пози-ції. отримання інформації знято, але старі нав'язані стереотипи залишили свій глибокий слід у масовій свідомості. Це повною мірою стосується поглядів на нову національ-ну спецслужбу.
Все ж віддаючи на-лежне впливу громадської думки на всі сторони суспільного життя, не можна не враховувати, що вона не є сталою. Громадська думка постійно перебуває в динаміці в розвитку й піддається змінам. Основну роль в цьому і відіграють засоби масової інформації.
Як вже відзначалося, що підтримува-ти контакти з засобами масової інформації доручено прес-центру Служби безпеки України, який фактично є під-розділом «паблік рілейшнз». Дійсно, якщо відкинути деякі суто внутрішні проблеми Служби безпеки України, у вирішенні яких бере участь і прес-центр, то саме цей підрозділ задіяний у тому, щоб створювати й підтримувати доброзичливі відносини між Службою безпеки України і громадськістю.
Основне завдання – домогтися, щоб кожен член нашого суспільства, незалежно від його поглядів, емоційного ставлення до органів державної безпеки, розумів мету й завдання Служби безпеки України усвідомлював, що такий державний інститут пот-рібен, що співробітник держбезпе-ки є громадянином своєї країни, і його хвилюють ті ж проблеми, що й інших членів суспільства, що роз-мови про якусь винятковість, особ-ливість чи кастовість співробітни-ка спецслужби є не що інше, як ви-гадка.
Працівники Служби безпеки України впевнені: все, що вони роблять, – все це задля справедливості. Вони, ж чітко усвідомлюють, відносини з засобами масової інформації і громадськістю повинні бути етичними, і не повинні бути негативними. Той хто слідкує за публікаціями, помітив, що Служба безпеки України рідко відповідає на злі, негативні, недоброзичливі публікації деяких журналістів. Спростування чи виправдовування не переконують тих, хто звинувачує. Сама Служба безпеки України намагається встановити добрі контакти навіть з тими, хто ставиться до самої Служби безпеки України, м’яко кажучи, недоброзичливо, намагається за допомогою конкретних переконливих фактів змусити повірити самій Службі безпеки України.
Але взаєморозуміння вимагає двостороннього спілкування. Служба безпеки України дотримується кількох основних правил, завдяки яким можна ефективно спілкуватися з представниками мас-медіа інформація завжди повинна бути повною й правдивою, ні в якому разі не можна перебільшувати, на-бивати собі ціну повідомлення по-винні бути простими й зрозуміли-ми, і хоч в який би спосіб довелося спілкуватися з людьми чи то особисто, чи то через засоби масової інформації (ЗМІ) — робити це спілкування треба цікавим ні в якому разі не можна допускати нудьги, скукоти і буденності; спілкування й з'ясовування громадської думки життєво необхідні й повинні бути безперервними.
Служба безпеки завжди аналізує результати своєї роботи і намагається проаналізувати як вплинула та чи інша інформація на громадську думку. Соціологічною службою прес-центру Служби безпеки україни було проведено кілька досліджень преси, експертне опитування керівників засобів масової інформації діяльність Служби безпеки України і всі пов’язані з цим проблеми
Зрозуміло, що до результату досліджень сама Служба безпеки України підходить критично і не треба забувати про багатолітній попередній стереотип, що склався у свідомості людей стосовно органів державної безпеки. І хоч якою б бу-ла діяльність нинішньої спецслуж-би, вона ще довго буде вимушена нести тягар минулих гріхів тоталі-тарного режиму. Але результати подібних соціологічних досліджень Служба безпеки України безумовно – враховує.
Історичний досвід свідчить, що ініціатива формування авторитету аналогічних органів йшла від вер-ховних владних структур для яких спецслужби були однією з найваж-ливіших підпор в управлінні держа-вою. Але коли цей авторитет заг-рожував затінити лідера чи керівний клан починався зворотний процес. Яскравий приклад — сталінський період Німеччина ЗО — 40 х років.
При цьому треба врахо-вувати, що законності (чи її види-мості) дій спецслужб, (а значить і початку формування їх авторитету серед населення} сприяли держав та ідеологія, та потужна пропаган-да, які також визначали роль і міс-це спецслужби в державних проце-сах.
Виходячи з не зовсім чітко визна-ченої такої ідеології в Україні, дея-кої непогодженості у діях гілок владних структур, а також незапе-речності факту, що претендент на високий авторитет повинен заявити про себе сам тому Служба безпеки України взялася створю-вати сама собі імідж. Перш за все, звичайно роботою, а потім — пропагандою того, що вона робить пропагандою через засоби масової інформації.
Ось тут і вибудовується основна взаємовідносин між Службою безпеки України в особі прес-центру і редакціями газет, телебачення, радіо, з окремими редакторами, журналістами. Майже все те, що робить зараз Служба безпеки України, – відкрито. З будь-яких питань, які Служба безпеки України висвітлює в пресі, можна дістати додаткову інформацію, співробітники прес-центру допомагають тому чи