Одне слово, головна мета прес-центру полягає в тому, щоб відверто й відкрито надавати пресі і громадськості України своєчасну інформацію.

Особливо скрупульозно слідкує громадськість, за діями Служби безпеки України в напрямку боротьби з організованою злочинністю, з порушеннями законів у сфері економічної діяльності.

Як вже згадувалося вище, розкриття злочинів у фінансовій та банківських системах, припинення розграбування держави, повернення в Україну вже вивезеної валюти з-за кордону, настільки актуально для нашої країни сьогодні, що люди слушно порушують питання: чи здатна українська спецслужба забезпечити економічну безпеку держави? Чи готова вона підставити своє міцне плече керівникам держави в їхніх зусиллях на шляху до побудови ринкової економіки? І дійсно, тут лише словами та показом якихось дріб’язкових пересічних результатів не обійтись.

Не треба забувати, що ця спецслужба, яка діє своїми, лише їй дозволеними державою методами. І хоч діє в межах закону, не про все і не завжди може говорити, в тому числі й в засобах масової інформації.

Службі безпеки України не звикати до того, що хтось в чомусь її звинувачує. Одні – в бездіяльності, інші в тому, що занадто активно взялися за ту чи іншу справу. Багато хто звертав увагу на баталії, що виникають відразу, як тільки органи правопорядку “зачеплять” не просто “шістку”, а фігуру крупнішу, особливо – якщо з самих верхів. Відразу знаходяться “незалежні” газети, які зчиняють такий лемент навколо “не причетного”, “святого благодійника”. Причому, всім добре це видно, всі про все знають, але…

І ось уже мер міста оголошує через пресу війну Службі безпеки України, злодія й контрабандиста газети зображують з янгольськими крильцями, розкрадачеві державних мільйонів надається мікрофон державного ж телебачення, після виступу на якому він, все ж не дуже надіючись на колишніх покровителів, вирішує про всяк випадок “злиняти” з України. Всім відомий випадок з колишнім прем’єр-міністром України Павлом Лазаренком, якого затримали з панамським паспортом і надалі він перебуває в США під арештом. До випадків проти Служби безпеки України незалежних, залежних, вечірніх, обідніх, одноденних та інших газет співробітники прес-центру Служби безпеки України звикли, що коли в якомусь номері деяких видань їх немає, хвилюються, шукають в своїй роботі “проколів”.

Як вже вище згадувалося про статтю 7 Закону України “Про Службу безпеки України”. Відповідно до цієї статті прес-центр Служби безпеки України регулярно інформує громадськість. Але розказує про ті справи, розслідування яких вже завершено і які розглянуті судом. У деяких випадках констатує лише факт затримання підозрюваного чи порушення справи, не називаючи прізвищ громадян, стосовно яких проводяться слідчі дії. Журналісти ж, порушуючи ту чи іншу проблему, описуючи той чи інший факт, не завжди дотримують положень Закону України “Про пресу” та “Про інформацію”. А саме тих її пунктів, що вимагаютьб від фахівця об’єктивності, парвдивості, перевірки фактів.

А деякі “штатні журналісти-звинувачувачі” Служби безпеки України, критикуючи діяльність спецслужби з якихось конкретних фактів, перекручуючи їх, вимагають від Служби безпеки україни роз’яснень тих епізодів і випадків, які у зв’язку з таємністю слідства сама спецслужба розголосити не може, не маючи на це права. Таким чином виходить, що Служба безпеки україни вимушена мовчати у тих випадках, коли лугко можна було спростувати, м’яко кажучи, “неточності” в матеріалах деяких газетярів.

Всім відома справа “журналіста Гонгадзе”, яка олетіла весь світ. Дехто заявляв, що це справа рук українських спецслужб, мовляв вона всіляко прикриває свої “законні дії”. Хоча майор державної служби безпеки Микола Мельниченко прославив цей орган, як один із “найкращих”, який може встановити мікрофони не лише в бандитських квартирах, а й в президентських апартаментах. Внаслідок цього керівника Служби безпеки України Леоніда Деркача було звільнено з посади. Згодом сам час показав, що спецслужба України ніякого відношення практично не мала.

Взагалому Служба безпеки України намагається нівякому разі не втручатися в політичні перепитії між політичними партіями і рухами.

Безумовно, принаймі недалекоглядним можна назвати політика чи взагалі громадянина, який би сказав, що державі, зокрема україні не потрібна міцна, досконала спецслужба. Але вона може працювати продуктивно тільки за підтримки дерєави, її громадян. Керівництво Служби безпеки україни не раз заявляло: підвладна лише Закону України, підпорядкована Президентові Президентові України і підконтрольна верховній Раді україни, незалежна ні від яких політичних партій і рухів.

Служба безпеки україни, внаслідок свого специфічного становища в системі державних органів, може і повинна стати одним із головних стабілізуючих чинників у житті нашого суспільства. На Службу безпеки україни покладають надію і керівники країни. Про це неодноразово заявляв на зустрічах з особовим складом Служби безпеки України Президент України Леонід Данилович Кучма.

Особовому складу Служби безпеки України не лише відомі всі проблеми, з якими стикається сьогодні народ на-шої країни — він щодня переживає їх разом з ним. Тому працівники Служби безпеки України стикаються з розумінням з боку деяких людей, які розуміють, що ці люди, ця спецслужба виконує лише свою роботу, яка була продеклорована самою реальністю та й довірою населення України до неї. Недаремно ряд соціологічних опитувань показують, що значна частина населення України довіряє своїм “чекістам” ніж деяким можновладцям та іншим органам державної влади.

Тому Служба безпеки України постійно спирається на громадську думку стосовно того, як вплине на саму Службу безпеки України та чи інша антикримінальна операція, яку вони будуть проводити відносно певного правопорушника в галузі зовнішньої і внутрішньої безпеки.

Література