Після Першої світової війни значна територія колишньої Волинської губернії увійшла до складу Польщі. Новоутворене Волинське воєводство було багатонаціональним реґіоном. Тому зрозумілою є увага польської історіографії 20-30-х років до проблем національних меншин. Серед досліджень 20-30-х років виділяються роботи З. Ціхоцкої [18; 19; 20]. Роботи авторки є чи не єдиними дослідженнями з історії чеських та німецьких колоній на Волині міжвоєнного періоду.

Дослідження історії чеської іміграції З. Ціхоцка починає з викладу причин переселення, які розглядаються комплексно, як сукупність економічних та політичних чинників. Полемізуючи з Є. Крижановським з приводу причин еміграції чехів у Росію, авторка називає тенденційним виділення ним головними причинами еміграційного руху прихильність чехів до православ’я і російської влади.

З. Ціхоцка використала широкий статистичний матеріал перепису населення 1921 року і анкетні дані, що були зібрані Рільничим товариством у Луцьку в 1926-27 роках. Тому розділи роботи про господарський стан чисельних колоній є досить ґрунтовними. Поряд з цим, авторка обмежується лише поверховою характеристикою громадського та культурно-освітнього життя чеських колоній. Така дуже стисла характеристика міститься у розділі “Асиміляція”, назва якого уже є показовою і традиційною для офіційної польської історіографії міжвоєнного періоду. З. Ціхоцка зазначає, що на противагу іншим меншинам, чеські поселенці зберігають національну культуру та освіту і процеси асиміляції їх не торкаються.

В 30-х роках з’являються ще два дослідження Зоф’ї Ціхоцкої, в яких розкриваються проблеми німецької колонізації [19;20;]. Важливо відмітити, що дослідниця робить спроби порівняти життя німецької і чеської громад, рівень їх економічного розвитку, виділяє характерні риси побуту, звичаї чехів та німців. Наприклад, в економічній діяльності німці переважно зосереджувалися на тваринництві, тоді як чехи мали великі успіхи у рільництві та хмелярстві. Асиміляційна направленість національної політики польських урядів 20-30-х років негативно діяла на німецьке населення, яке легше піддавалося її впливам, ніж чеські поселенці.

У першій третині ХХ ст. з’являються нові публікації з історії чеської еміграції авторів-вихідців із чеських переселенців [21;16;17]. Публікації Владіміра Оліча та Ярослава Ауерхана містять короткі нариси історії чеської еміграції, в яких Волинь визначається як основний регіон оселення чехів в межах Російської імперії. Роботи носять мемуарний характер.

Особливо багатими на дослідження з історії національних меншин України стали 80-90-ті роки ХХ століття, коли з’являються як окремі публікації, так і узагальнюючі праці. Поява таких досліджень спонукала багатьох науковців до поглибленого вивчення різноманітних проблем історії різнонаціональних груп населення на території нашого краю. Із узагальнюючих праць слід виділити ґрунтовну роботу С. Макарчука, який розглядає питання національних відносин у міжвоєнний період в Західній Україні [5]. Автор докладно характеризує причини появи різноетнічних груп на Волині, аналізує зростання їх чисельності у другій половині ХІХ століття. Монографія містить характеристику політики російського уряду щодо іноземних поселенців, зокрема німців, чехів, євреїв. Дослідження багате на архівний та статистичний матеріал.

Вивчення питань національних відносин та історії і сьогодення національних груп населення України активно здійснюється в академічних та навчальних закладах. Результатами таких наукових пошуків стали публікації в періодичних виданнях та наукових збірниках. Протягом 80-90-х років зроблені дисертаційні дослідження, що знайомлять широкий загал із новими архівними матеріалами по історії чехів, німців, євреїв, росіян, караїмів, які населяли Волинь протягом ХІХ – ХХ століть, аналізують різноманітні проблеми життя представників меншин, їх взаємостосунків із українським населенням.

Збірник наукових праць “Історико-географічні дослідження в Україні” подає у 1994 році цікаві публікації з історії чеської та німецької еміграції в Україні [9;11]. Стаття О.П. Данильченко хоча і не торкається регіону Волині, однак, дає можливість порівняти становище національних груп в радянській Росії та ситуацію, в якій знаходилися національні меншини в Польщі в 20-30-х роках. Матеріали, які аналізує у своїй публікації Є.П. Степанович, дають змогу прослідкувати вплив політики царського уряду на чеську освіту у Волинській губернії, оскільки стаття базується на матеріалах Волині.

Цікавий досвід вивчення проблем міжетнічних контактів накопичили вчені Дніпропетровського державного університету, які плідно займаються дослідженнями з німецької історії. В університеті періодично виходить з друку науковий збірник “Вопросы германской истории”, в якому знаходять відображення і питання історії німецької національної меншини в Україні. Такі публікації стосуються переважно південних реґіонів України, оскільки саме там фіксуються найчисельніші німецькі громади. У 1998 році у збірнику вміщена стаття науковця Михайла Костюка “Влияние российского законодательства 80-90-х годов ХІХ века на положение немецких колонистов Волыни” [10], яка докладно, з використанням архівних джерел аналізує еволюцію російського законодавства щодо німецьких колоністів від пільгового режиму до обмежень.

Відмітимо появу монографічних видань з історії євреїв України. Група вчених протягом 1992-1995 років здійснила видання короткого історичного нарису “Евреи Украины (Краткий очерк истории)”, що являє собою чи не перше подібного типу дослідження і вже з огляду на це, викликає науковий інтерес [7]. Широкий матеріал використаний в монографії М. Шестопала “Євреї на Україні (Історична довідка)” [8]. Хоча монографія носить характер описовий, однак дає уявлення про стосунки євреїв з українським населенням, на Волині зокрема.

Історія волинських чехів – одна із найцікавіших сторінок історії волинського краю. Товариство волинських чехів, що виникло у 1946 році в Чехословаччині після рееміграції чехів з Волині. Товариство ініціювало дослідження з історії еміграції чехів на Україну. Дослідник