Оскільки органи місцевої влади в більшості випадків не визначили місця для розміщення матеріалів передвиборчої агітації, як правило було важко встановити ступінь законності того чи іншого розміщення агітаційних матеріалів. Це створило передумови для довільного трактування положень закону працівниками правоохоронних органів і комунальних служб, і відповідно, – для вибіркового підходу при їх реагуванні на випадки розповсюджування агітаційних матеріалів активістами різних партій. Це стало однією із основних форм тиску на суб‘єкти виборчого процесу в процесі виборчої агітації.

На початку агітаційної кампанії спостерігачі КВУ відзначали, що порівняно з попередніми виборами зменшилась кількість порушень, що стосуються недотримання вимог до виготовлення агітаційної продукції. Проте, оскільки ніхто із порушників не був покараний, ця тенденція не збереглась. Більшість суб‘єктів виборчого процесу (як партії/блоки так і кандидати) не приділяли належної уваги дотриманню вимог законодавства при виготовленні агітаційної продукції. Численними були також інші порушення, пов‘язані із проведенням виборчої агітації – наприклад агітація шляхом безкоштовного надання товарі чи послуг.

Крім того, спостерігачі КВУ багато порушень, пов‘язаних з використанням ЗМІ для виборчої агітації. Вони стосувались насамперед: не оприлюднення розцінок вартості реклами в ЗМІ; безкоштовне надання рекламної площі для агітації за окремих суб‘єктів виборчого процесу в державних ЗМІ; поширення через ЗМІ неправдивої та наклепницької інформації.

Як недоліки передвиборної агітація можно викласти:

Перша - вплив органів місцевої влади на процес передвиборної агітації. В усіх цих областях відкрито чи приховано відбулося зрощення місцевого керівництва з фінансовими групами, які і представляли дані партії. Найбільш яскравим прикладом можна вважати ситуацію у Дніпропетровській області у 1998р., де підвищення пенсій на 10 гривень протягом 3 місяців перед виборами пропаганда пов’язала із головою Дніпропетровської обласної ради П.Лазаренком. Цей метод не новий . Природно, що після виборів виплата надбавок припинилася. Обласна організація “Громади” взагалі планувала набрати 1 млн. голосів, а набрала тоді “лише” 600 тис. і вважає це поразкою.

Нечіткі формулювання закону, щодо ведення виборчої агітації та відсутність чітких санкцій щодо порушень також є значними недоліками, через які деякі учасники виборчих перегонів поводилися безкарно

Незважаючи на вищевказані проблеми, більшість партій та кандидатів мали можливість проводити агітаційну кампанію. Інтенсивність цієї кампанії відрізнялася географічно: з більша кількість заходів проводилася у промислових, міських зонах та на заході країни. Сільські ж виборці мали меншу кількість інформації для усвідомленого вибору. Інформація ця зазвичай була стосувалася провладних партій та кандидатів.

Кожна потужна партія та блок неодноразово порушували норми закону, що стосувалися передвиборчої агітації. Багато кандидатів в одномандатних округах здійснювали безкоштовне надання товарів та послуг виборцям, що стало основною рисою їх кампаній. Більшість партій, блоків та кандидатів почали вести кампанію задовго до 9 лютого, першого дня, коли було юридично дозволено агітацію. Також частими були порушення щодо оформлення виборчих матеріалів, яким бракувало необхідної інформації щодо джерела видання, накладу. Багато матеріалів не були зареєстровані у відповідній виборчій комісії. У деяких випадках місцева влада сприяла плутанині, не надаючи список місць, відведених для розташування виборчих плакатів, як це вимагає законодавство. Оскільки ніхто не був покараний за ці порушення, то очікувати, що виборчі кампанії у майбутньому будуть проводитися без подібних порушень, виборча камапанія 2002 р. не дала підстав.

Процес голосування 31 березня 2002р.відбувався в умовах хаосу по всій країні. Дільничні комісії, не маючи досвіду, відповідного навчання та з поганим матеріально-технічним забезпеченням, були неспроможні організовувати вибори за визначеним законодавством порядком. На дільницях утворювалися численні черги, виборці чекали іноді по декілька годин аби отримати бюлетені від членів комісій. Ці проблеми були особливо гострими на тих дільницях, де комісії були укомплектовані у лічені дні перед виборами.

Більшість дільниць відкрилося вчасно та відповідно з процедурою. Однак траплялися затримки, які ставилися через те, що комісії не встигали відмітити в бюлетенях скасування реєстрації кандидатів, яку було скасовано за день до голосування.

За спостереженнями КВУ багато дільниць були розташовані у невідповідних приміщеннях, у кімнатах, які були замалі та темні та мали недостатню кількість кабінок для голосування. Через нестачу кабінок для голосування виборці чекали у черзі, щоб проголосувати таємно. Багато виборців робили позначки у бюлетенях поза кабінками. Інші просто йшли з дільниці не проголосувавши. За оцінками КВУ близько 15% електорату з через проблеми з організацією виборчого процесу не змогли реалізувати своє право вільного волевиявлення.

Невідповідності у списках виборців спонукали членів деяких дільничних комісій йти на зустріч незареєстрованим особам, які вимагали бюлетені. Навіть коли ці виборці не мали відповідного посвідчення, дільничні комісії дозволяли їм голосувати, якщо вони знали цих осіб особисто. Однак, занепокоєння викликає практика дозволу голосувати від імені членів сімей, які, буцімто, не змогли прийти на виборчу дільницю у день виборів. КВУ помітив такі випадки у кожному регіоні, але особливо у Вінницькій, Харківській, Волинській, Київській та Херсонській областях.

Найбільше занепокоєння у КВУ викликало явище організованого голосування з відкріпними посвідченнями, яке було широко розповсюдженим. Українське законодавство дозволяє громадянам голосувати будь в якому місці країні, якщо вони отримають “відкріплювальне посвідчення” за місцем проживання. Певна кількість кандидатів скористалися з цього