Засновники юридичної особи або органи, що прийняли рішення про ліквідацію юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, який проводить державну реєстрацію юридичних осіб. Цей орган вносить в Єдиний державний реєстр юридичних осіб відомості про те, що юридична особа перебуває в процесі ліквідації.

Для здійснення рішення про ліквідацію юридичної особи створюється ліквідаційна комісія, її створює орган, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, або інший уповноважений орган.

З моменту призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню справами юридичної особи.

Деякі особливості ліквідації юридичної особи як банкрута встановлені Законом України «Про банкрутство» (в редакції від 30 червня 1999 р.).

Закон чітко визначає коло осіб, які можуть звернутися із заявою до арбітражного суду про визнання юриди-чної особи банкрутом.

Такими особами можуть бути: кредитори юридичної особи; сама юридична особа; прокурор.

При ліквідації юридичної особи в добровільному порядку, а також на інших підставах, крім, банкрутства, законодавець не встановив черговості задоволення претензій кредиторів. Так, при ліквідації колективного сільськогосподарського підприємства в першочерговому порядку задовольняються борги перед бюджетом, установами банку і компенсуються витрати на відновлення природного середовища, якому завдано шкоди ліквідованим підприємством. Майно, що залишилося після задоволення претензій цих кредиторів, розподіляється між членами підприємства (ст. 33 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»). При .ліквідації спілки споживчих товариств, перед тим, як майно розподілити між членами спілки, потрібно провести розрахунки по оплаті праці, виконанню зобов'язань перед бюджетом, банками та іншими кредиторами (ст. 18 За-кону України «Про споживчу кооперацію»).

Якщо ж юридична особа ліквідується як банкрут, то в Законі «Про банкрутство» встановлена чітка черговість задоволення претензій кредиторів (ст. 31).

Висновок.

Юридичною особою визнається організація, що має у власності при веденні господарського чи оперативного керування відособлене майно і відповідає за своїми обов'язками цим майном, може від свого імені здобувати і здійснювати майнові й особисті немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді.

Дати вичерпне і усеосяжне визначення юридичної особи не представляється можливим. Законодавство ряду країн йде просто по шляху перерахування основних, найбільш істотних, ознак юридичних осіб котрі містять тільки їхню класифікацію. Ця складність цілком з'ясовна: конструкція юридичної особи, опосредуя відносини майнового обороту, застосовується не тільки до форм створення й існування комерційних юридичних осіб, але і некомерційних, у тому числі і за участю держави.

Юридичну особу можна визначити як сукупність наступних ознак:

юридична особа має чи може мати майно, відособлене від майна його учасників;

юридична особа має самостійну волю, що може не збігатися з волею його окремих учасників;

юридична особа вправі робити від свого імені угоди, тобто брати участь у майновому обороті;

юридична особа несе самостійну відповідальність за своїми обов'язками;

юридична особа може бути позивачем і відповідачем у суді;

існування юридичної особи є, у принципі, безстроковим і не залежить від складу його учасників.

Багато в чому дію цих ознак лише передбачається, а на практиці законодавство вносить свої особливості і виключення в їхні дії.

Список використанної літератури.

1.Білик П. “Особливості створення юридичної особи”// “Голос України” від 12.10.2000р.

2. Підопригора О.А., Боброва Д.Б. “Цівільне право”//Київ, 1996. –Ст.72

3. Суханов Є.А. “Гражданське право” //Москва, 1998. –Ст.38

4. Толстой Ю.К., Сергієв А.П. “Громадянське право”//С.-Петербург, 1996р. –Ст.108.

5. Фадєев О. “ Комерційні та некомерційні юридичні особи”// Харків, 2001р. –Ст.45.