Після цього відносини з РЄ суттєво покращилися. Відбулися візити парламентських делегацій України до столиці цієї організації французького міста Страсбурга, а також відвідали Київ керівники Ради Європи, експерти і доповідачі комісії і комітетів. Обидві сторони були переконані у необхідності прискорення взаємного співробітництва у різних сферах, однак наша держава ще повністю не відповідала всім вимогам. Відзначалося, що сфера прав людини ще не відповідала положенням Європейської конвенції з прав людини. В той час Україна ще була дуже далекою від демократичної держави з дотриманням усіх прав людини і громадянина Тоді тільки Президент був обраний шляхом дійсно вільних виборів. Але Конституція ще не була прийнята, правова реформа проводилась дуже повільно, великою проблемою була міжконфесійна, українсько-російські відносини, проблеми Криму та закриття ЧАЕС також викликали занепокоєння. Було ще й багато інших проблем, які заважали розвиткові партнерства з цією інтегруючою організацією.

Але разом з цим керівники Ради Європи неодноразово висловлювали своє задоволення до того, як проходить робота українських парламентарів у комітетах і комісіях з економічних питань, сільського господарства, з юридичних питань і прав людини, а також у комісію по зв`язках з європейськими країнами - не членами РЄ. В Україні вони зустрічалися не лише з керівниками урядів і депутатами а й з лідерами різних партій, рухів представниками національних меншин та конфесій з журналістами тощо. Представники Секретаріату і ПАРЄ були запрошені на перші демократичні парламентські вибори, які з їхньої сторони були позитивно оцінені.

Все ж, на зважаючи на всі проблема, перед якими зіткнулася молода держава, та значне відставання від інших європейських держав, в Україні прослідкувалися суттєві зміни на вдосконалення законодавства, з`явилися реальні ознаки прогресу.

Дострокові парламентські вибори 1994 року, багатопартійна політична система, нові підходи до проблематики прав людини, та інші правові зміни, які відбулися в Україні відкривали реальні можливості для приєднання до Європейської конвенції з прав людини і стати повноправним членом Ради Європи.

З кінця 1994 року відносини нашої держави та Ради Європи суттєво покращилися з січня 1995 року розпочала роботу Місія Постійного спостерігача України при РЄ у Страсбурзі. Українське законодавство швидкими темпами наближалося до загальноєвропейських стандартів, це було відзначено керівниками Ради Європи, тому в 1995 році майже щомісяця вони відвідували Київ. Вони також дійшли до висновку, що необхідно проводити більш глибокі реформи, але ці зміни в повній мірі можуть бути здійснені лише після вступу України до Ради Європи.

Виступ міністра закордонних справ України Геннадія Удовенка на засіданні Комітету Міністрів - найвищого міжурядового органу РЄ - в квітні 1995 року, відповіді Президента Леоніда Кучми, голови ВР О.Мороза і прем`єр-міністра Є.Марчука на запитання РЄ (27 липня 1995 року) та "Роз`яснення з деяких питань судово правової реформи та забезпечення прав людини в Україні", численні візити керівників та експертів РЄ до України з перевірками того на скільки країна відповідає стандартам цієї організації показали, що наша держава суттєво просунулася по шляху демократизації суспільства і залучена до діяльності РЄ.

В свою чергу Президент ПАРЄ Мігель Мартінес у травні 1995 року заявив: "Україна найближчим часом буде прийнята до сім`ї європейських партнерів. Це буде корисним як для України, так і для Європи в цілому. Участь України в європейських проектах тільки збагатить досвід і почуття ввсієї європейської спільноти."

Отже, 4 вересня 1995 року на вересневій сесії ПАРЄ в Парижі було внесено до порядку денного питання про рекомендацію для вступу України до РЄ. Через кілька днів у Києві відбулися зустрічі Генерального Секретаря РЄ Данієля Таршиса з Президентом та головою ВР України. 26 вересня 1995 року на пленарному засіданні ПАРЄ у Страсбурзі було розглянуто питання про прийом України до РЄ. Підсумки голосування засвідчили прийом України у члени цієї організації. 31 жовтня ВР України прийняла Закон України, в якому говорилося: "Підтверджуючи відданість Україні ідеалам та принципам, які є спільним надбанням європейських народів, та враховуючи, що інтереси збереження та подальшого втілення в життя тих ідеалів, а також сприяння економічному та соціальному прогресі потребують більш тісного єднання між всіма європейськими країнами, ВР ухвалює: приєднатися від імені України до Статуту РЄ".

В свою чергу Комітет Міністрів 8 листопада 1995 року запросив Україну стати 37 членом Організації. Офіційне оформлення документів щодо вступу України до РЄ відбулося 9 листопада у Страсбурзі.

Ретроперспектива і перспектива України

в Раді Європи

Під час вступу до Ради Європи Україна, як і всі країни-члени Організації зобов`язувалась виконувати положення статі 3 Статуту: реалізація принципу верховенства права та забезпечення кожному основних прав і свобод людини. Вона також взяла на себе низку особливих зобов`язань, які містяться у Висновку №190 (1995 рік), Парламентською Асамблею. Було також узгоджено терміни їх виконання від одного до трьох років по різних позиціях.

Згідно з вимогами Парламентської Асамблеї протягом одного року з моменту вступу повинні бути прийняті: нова Конституція, рамковий документ про правову політику України у сфері прав людини, рамковий документ про правову та судову реформи, нові кримінальний, кримінально-процесуальний, цивільний та цивільно-процесуальний кодекси, нові закони про вибори та політичні партії. Разом із тим передбачалося що роль і функції Генеральної прокуратури будуть змінені (особливо щодо здійснення загального нагляду за додержанням законності) шляхом перетворення цього інституту в орган, який відповідатиме всім стандартам Ради Європи. Відповідальність за