(Рожкова І., Європейський інститут інтеграції і розвитку, голова департаменту політичної соціології, виступ на круглому столі „Ситуація після виборів в Україні: оцінки и прогнози” в приміщенні медіа-центру „Кандидат” від 11.02.05)

На основі цього виникає ще одна проблема – кадрова:

„Мені вже доводилося якось говорити про те, що у нас існує величезний дефіцит високопрофесійних менеджерів-керівників. Але проблема не тільки в цьому: навчити, дати знання, допомогти придбати навички - це один бік медалі. Другий - чи любиш і поважаєш ти людей. Хто може ствердно відповісти на це запитання і підтвердити його вчинками, той і може, за моїм переконанням, претендувати на посади в органах влади.”

(З виступу Кінаха, сайт Українського союзу промисловців и підприємців)

„Практически полная смена кадрового потенциала. Как показал вчерашний визит Президента в Донецкую область, он не собирается заигрывать ни с кем, в том числе и с Донбассом. Я думаю, что кадровые изменения коснутся практически всех направлений жизнедеятельности государства.”

(Зубанов В. А. Народний депутат України, партія Державного нейтралітету України, виступ на круглому столі „Ситуація після виборів в Україні: оцінки и прогнози” в приміщенні медіа-центру „Кандидат” від 11.02.05)

Наведені принципи при практиці застосування викликають певну дисгармонію з їхнім змістом і в цьому не останню роль відіграє психологічна стереотипність людей при владі, економічній, державній чи партійній.

„В сучасних українських політиків чи бізнесменів стиль мислення і підхід до вирішення питань багато в чому передбачає домінування особистих, кланових та корпоративних інтересів над національними. Якщо у випадку конкретного бізнесмена домінування корпоративних інтересів є нормальним явищем, то для політика, це може означати зраду національних інтересів в угоду власній чи корпоративній користі.”

(Іван Сікора, заступник голови правління з питань маркетингу та розвитку ВАТ UNITEL)

Не слід забувати, що до політичної еліти крім влади як такої, входить і опозиція, яка повинна бути протиставленням владі і викривати недоліки у її роботі. На жаль, на даний час стійкої опозиції з вираженими лідерами ще не існує.

„Действительно, новая власть активно взялась за перестройку государства. В то же время есть все основания согласиться с распространённым мнением, что в нынешней власти ещё не существует достаточно разветвленной и убеждённой оппозиции. То, что сейчас принято считать оппозицией, скорее указывает на инерционность политического мышления участников политического процесса”.

(Валевскій О., інформаційна агенція „Контекст-медіа”, виступ на круглому столі „Ситуація після виборів в Україні: оцінки и прогнози” в приміщенні медіа-центру „Кандидат” від 11.02.05 )

„Мы много говорим, используем этот термин «новая оппозиция», а её нет, новой оппозиции. Оппозиционные заявления – это не оппозиция.”

(Фесенко В. В. , політолог, виступ на круглому столі „Ситуація після виборів в Україні: оцінки и прогнози” в приміщенні медіа-центру „Кандидат” від 11.02.05)

В даний час ще значна частина депутатів коливається між владою та опозицією, створюючи тим самим певний дисбаланс сил і гальмування створення нової еліти:

„Дело в том, что, на мой взгляд, украинский политикум переживает сейчас период неопределённости, разброда и шатаний. Причём это видно на поведении народных депутатов, 2\3 из которых просто не знают, что делать сейчас. Элементарно. Один мой коллега, предложил хороший психологический образ, говорит, раньше они ходили с чётким поводырём, как правило, с Банковой либо лидер фракции, которому опять-таки давали указания с Банковой либо от определённых бизнес-политических групп. Сейчас поводыря нет.”

(Фесенко В. В. , політолог, виступ на круглому столі „Ситуація після виборів в Україні: оцінки и прогнози” в приміщенні медіа-центру „Кандидат” від 11.02.05)

Процес формування основної частини еліти ще не завершений тому, що весь законотворчий орган України Верховна Рада все ще є сумішшю представників регіонів, певних провладних чи опозиційних груп, олігархів чи зовнішніх держав, зацікавлених в сприятливому для себе розвитку подій. Нема чітких позицій і розколи навколо тих чи інших законодавчих актів трапляються і серед союзників. Отже, потрібна ротація складу і повернення довіри людей.

„Второе – ожидают ли люди появление новой политической силы какой-то? Я не психолог, но, побывав в различных областях сейчас – и в Львовской, и в Полтавской и в Харьковской и т.д. – я вижу, что люди ждут новую политическую силу. Почему? Потому, что они интуитивно понимают, что те политические силы, которые уже есть, вот те все старые лидеры, они уже отыграли свои партии. Более того, поддерживая в этой президентской кампании то ли Виктора Андреевича, то ли Виктора Федоровича, и участвуя в разработке стратегии, все эти партии, они уже практически сделали то, что наше государство чуть-чуть не раскололось напополам. Ничего нового от них люди не ожидают, поэтому они уже интуитивно ждут появления новой силы политической.”

(Зубанов В. А. Народний депутат України, партія Державного нейтралітету України, виступ на круглому столі „Ситуація після виборів в Україні: оцінки и прогнози” в приміщенні медіа-центру „Кандидат” від 11.02.05)

Класифікація представників сучасної політичної еліти

Загалом за можна виділити чотири типи представників сучасної політичної еліти за її виникненням:

1. Людей старої формації, але з новим баченням проблем

2. Людей нової формації

3. Люди старої формації

4. Представники громадянського суспільства

Яскравим прикладом першого