“Олігархія (від гр. oligarchia - влада небагатьох) - політичне панування і правління невеликої групи можновладців. Олігархія - це форма врядування, що полягає в управлінні невеликою нерепрезентативною елітною групою, яка править у відповідності до власних інтересів, особливо це стосується накопичення багатств та привілеїв. Це одна з головних форм правління, які визначив Арістотель. Більш вільно цей термін іноді вживається як синонім якоїсь правлячої еліти. Як форма державного правління олігархія є мало поширеною і означає радше формально не взасадничене, часто узурповане використання обмеженою групою осіб верховної державної влади.” (20.122)

Як бачимо, ці терміни мають набагато ширше значення, а тому лише частково відповідають тим структурам, яким присвячена моя робота.

Досить розгорнуте визначення терміна “політичний клан” дає виданий у Москві енциклопедичний словник “Политология” :

“Політичний клан - стійке неформальне об’єднання у середовищі можновладців, що веде боротьбу за державну владу чи зберігає її та поєднує у собі риси родинного чи земляцького колективу та сучасних політичних організацій. Політичний клан може нараховувати від кількох десятків до кількох сотень дорослих індивідів, згуртованих навколо одного лідера (глави клану) та об’єднаних уявленнями про реальну чи уявну спорідненість. Цей докласовий за своєю сутністю інститут суспільного управління тою чи іншою мірою “вписаний” у систему політичних відносин багатьох сучасних держав. Роль політичних кланів як активних суб’єктів суспільного життя особливо яскраво проявляється у країнах, де є сильними стереотипи традиційної політичної культури, де інтегратором суспільних функцій є не стільки національний ринок, скільки державна влада. Кланова диференціація не обмежується елітою. Кожен елітний клан спирається на розгалужену мережу клієнтів у середніх та навіть нижчих ланках соціальної піраміди, що підсилює опір кланових угрупувань зовнішнім впливам.” (17.293)

Можна сказати, що це є ближчим до істини, але у цій дефініції не зачіпається надзвичайно важливий - економічний - бік діяльності угрупувань, що є об’єктами дослідження. До того ж, у слово “клан” часто вкладають негативний сенс, що є неприпустимим у науковій праці.

Отже, найбільш адекватними є наймолодші із зазначених термінів - холдинг та ФППГ.

Ось як характеризує “холдинги” політичний редактор журналу “Професіонал” Юрій Зущик :

“За класичними визначеннями, це цільові групи, бо їх члени мають спільні інтереси (мету, предмет спільної діяльності), що також робить їх згуртованими. “Холдинги” можна віднести до малих неформальних соціальних груп - фактично групу утворює кілька чоловік. Однією з найсуттєвіших відмінностей внутрішньої структури таких груп від більшості інших об’єднаннь є те, що її зумовлюють або родинні зв’язки, або ж дружні почуття симпатії і товариськості, які підсилюються спільною, згуртованою діяльністю задля досягнення спільної мети. З погляду структуроутворюючої ролі родинних стосунків “холдинги” подібні до кланів - шотландських, ірландських чи сицилійських родових общин.

Таким чином, “холдинги” мають багато спільного з поняттям первинних груп, яке обгрунтував американський соціолог Чарлз Кулі ще на початку 20 століття (це - малі групи, де виключне значення мають особистісні якості членів, жодного з яких неможливо або ж важко замінити іншим.

“Холдинги” можна було б визначити як певного типу соціальні групи і на цій тотожності й зупинитися. Проте ці утворення мають настільки серйозні відмінності від традиційно описаних соціологами груп, що про них варто вести мову як про істотно нову соціальну, економічну і політичну форму об’єднання людей.

По-перше, це - елітні утворення, що складаються з людей еліти як у психологічному, так і в соціальному і політичному сенсі. Це люди, які володіють потужними фінансовими і політичними можливостями, важелями і зв’язками. По-друге, люди, які входять до складу “холдингів”, самі, безперечно, є лідерами : вони є менеджерами у бізнесі, або ж у державному апараті управління (вищої ланки), або ж лідерами у середовищі публічної політики. По-третє, якщо ми кажемо про “холдинг”, то маємо на увазі суто його неформалізоване, грунтоване на особистісних взаємовідносинах ядро, довкола якого гуртуються кола наближених людей. По-четверте, “холдинги” засновані не лише на особистих, а й на ділових зв’язках, вони гуртуються навколо ключових посадових осіб, демонструють взаємну підтримку бізнесу та політики, борються за сфери впливу, володіють фінансовими, політичними та інформаційними важелями й ресурсами впливу, словом, усіма тими атрибутами, які мають об’єкти вивчення політології.” (8.20-22)

6 (15.20)

Це визначення чудово висвітлює проблему з погляду соціології та дає важливі ознаки бізнесово-політичних груп. Та, на мою думку, найвдалішим є термін “фінансово-промислова політична група (ФППГ)”. Оскільки В.Піховшек вважає, що в Україні “клановість” еволюціонує в “олігархію”, він користується цим терміном, що є першоосновою як “клановості”, так і “олігархії”. Ось які 3 головні ознаки ФППГ він виділяє :

“По-перше, це наявність політика, який контролює виконання основної адміністративної функції і здійснює контроль над певною територією. По-друге, цей політик має підтримку провідних фінансово-промислових груп регіону і, відповідно, надає їм підтримку, сприяє їх виходу на національний рівень, становленню в якості галузевих еліт. По-третє, це поступово розміщення в структурах влади представників власної команди, “взаємодія” з органами правопорядку, банківськими структурами і засобами масової інформації.”6

Цікаво, що майже тотожні ознаки, але