до клану. Їх збагачення дозволяє фінансово "підживлювати" тих політиків та державних службовців, які "проштовхують" необхідні для клану рішення.
Типовим прикладом є урядове рішення про відмову від державної монополії на постачання нафти і газу в Україну і передачу цих функцій комерційним структурах (які очолюють провідні актори цієї сценки). Наближені до уряду структури спрмоглися не лише отримати надприбутки з цього бізнесу, але і суттєво посилити свої "клани". Іншим прикладом є призначення кількох українських банків "відповідальними" за купівлю-продаж облігацій внутрішньої державної позики. Кошти від населення надходили саме до цих банків. І подібна діяльність є абсолютно законною (силами тих людей, які зацікавленні в функціонуванні цієї системи) БІЛОУС А. О. - Політико-правові системи: світ та Україна. Навчальний посібник. - Київ, АМУПП, 1997;.
Таким чином утворення на зразок політичного клану, політичної олігархії, клієнтелістського угрупування виступають різними типами функціонування кланово-олігархічної групи як активного суб’єкта соціально-політичної системи.
Типологізація українських олігархічних угрупувань за функціональною поведінкою. При досліджені такої проблеми, як вітчизняна “олігархія”, окрім загально-теоретичної частини, ми спробували провести власний аналіз та класифікацію функціонуючих сьогодні в Україні олігархічних утворень. Зо основу була взята чисто формалізована методика. Основними критеріями добору виступили:
Наявність економічної бази (одне або група підприємств загальнонаціонального значення);
Наявність друкованого органу, теле чи радіо каналу (загальнонаціонального);
Контроль чи вплив на громадську організацію, політичну партію або парламентську фракцію чи депутатську групу.
Важливим критерієм при доборі була наявність державної посади чи депутатського мандату (за винятком Ігора Бакая, котрий нещодавно був звільнений з посади Голови НАК “Нафтогаз України”). При розгляді нижчеподаної Таблиці 2 потрібно пам’ятати, що під конкретним прізвищем мається на увазі не певна особа, а група людей з наявними в їхньому розпорядженні ресурсами, спрямованими на досягнення владних повноважень з метою їх подальшої трансформації у економічну діяльність. Результати власного аналізу подані в Таблиці 2 Таблицю в переробленому вигляді та з власними суттєвими доповненнями взято з Томенко М. Політичні оліхарги, холдинги та сидникати \\ Політичний календар-№2 1999.- С.24
:
Таблиця 2 |
ВОЛКОВ О. | СУРКІС Г. | ПІНЧУК В. | БАКАЙ І. | ТИМОШЕНКО Ю. | ДЕРКАЧ А.
Парламентські фракції,депутатські групи | ДГ “Відродження регіонів” | Фракція СДПУ (о) | Фракція Трудової партії України | ДГ “Відродження регіонів” | Фракція “Батьківщина” | Трудова партія України
Політичні партії | АПУ, ДемПУ (частина), ПРВУ | СДПУ (о) | Трудова партія України | “Відродження регіонів” | Партія “Батьківщина” | Фракція Трудової партії України
Громадські інституції | Всеукраїнський благодійний фонд “Соціальний захист” | Професійна футбольна ліга | Фонд “Соціальна допомога”
Телекомпанії | УТ-1, “1+1”, “Гравіс” | “Інтер” | 11-ий канал
(Дніпропетровськ) | ICTV | Регіональні ЗМІ
Дніпропетровська | “ЕРА” (УТ-1)
УНІАР
Радіокомпанії | “Європа +” | “Наше радіо”,
Радіо Z | “ЕРА” (УР-1)
Періодичні видання | “ПІК” | “Бізнес”, “Киевские ведомости” | “Факти” | “Сегодня”
Підприємства | “ВАМ”, “ВТА”, “Субіта”, “Белур”, “Rifle”, ТПП “Україна-Ізраїль” | Мережа Обленерго, Концерн “Славутич”, АТ ФК “Динамо-Київ” | “Інтерпайп” | Корпорація “Республіка”, Інтергаз | Єдині Енергетичні Системи України
Якщо спробувати виокремити основну характеристику функціональної поведінки будь якого вітчизняного олігархічного утворення, то можна дійти висновку, що, незважаючи на постійні “тертя” та перманентний стан “холодної війни”, вітчизняні олігархи займають практично ідентичну політичну позицію. Справа в тому, що підконтрольні фінансово-промисловим угрупуванням політичні партії, а основне – парламентські фракції ведуть абсолютно пропрезидентську політику: саме вони (ДГ “Відродження регіонів”, АПУ, ДемПУ (частина), ПРВУ, фракція СДПУ (о), фракція Трудової партії України тощо) складають кістяк парламентської (читай, пропрезидентської) більшості. Спроба позиційного контентаналізу Описання методу.
На основі результатів поіменних голосувань депутатів Верховної Ради можна сформувати так звані "карти депутатських позицій". Кожному депутату на такій карті буде відповідати певна точка. При цьому точки можуть бути розміщені таким чином, щоб депутати, які голосували майже однаково, виявились поряд, а депутати, що постійно голосували протилежно один одному, опинились на протилежних краях карти.
Депутати, які були відсутні більш, ніж на половині голосувань, що розраховуються, тобто не достатньо виявили свої позиції, - не беруться до уваги при розрахунку карти.
Коло характеризує усередненний розкід депутатів в фракції відносно її центру. Чим більше коло, тим більше розбіжності в позиціях депутатів в середині фракції, і навпаки. депутатських засідань Верховної Ради Україна квітня-травня 2000 року призвела до наступних результатів:
Наскільки однаковими є депутатські позиції … Інформаційно-аналітичний дайджест "ВРУ - тиждень" Лабораторії F-4 (керівник - Євген Лапін)
Карту розраховано по даних 65 поіменних голосуваннях, які відбулися 29.02.2000.
Точка на карті - депутат.
Відстань між точками відображає, наскільки однаково голосували депутати.
Наскільки однаковими є депутатські позиції … Інформаційно-аналітичний дайджест "ВРУ - тиждень" Лабораторії F-4 (керівник - Євген Лапін)
Карту розраховано по 60 поіменних голосуваннях, які відбулися 22.02.2000.
Наскільки однаковими є депутатські позиції … Там же ж
Карту розраховано по 116 голосуваннях, які відбулися з 15.02.2000 по 18.02.2000 (в тому числі 53 голосування були по Закону "Про Державний бюджет України на 2000 рік" в 3-му читанні).
Наскільки однаковими є депутатські позиції … Там же ж
Карту розраховано по 84 голосуваннях, які відбулися 10.02.2000 під час розгляду Закону "Про Державний бюджет України на 2000 рік"
Як можна простежити з поданих схем-графіків, мінімальна політико-просторова наближеність вищеперелічених парламентських фракцій, партій та депутатських груп є на диво одностайною, принаймі з набільш політично важливих питань, ініціатива яких йде від владно-адміністративних структур: Адміністрації Президента, Кабміну тощо. Яскравою ілюстрацією щойносказаного може слугувати процес створення парламентської більшості, затвердження з першої спроби запропонованого