від го-лодної смерті хоча б дітей, селяни везли їх у міста й за-лишали в установах, лікарнях, на вулицях. Проте Сталін у ці трагічні місяці небаченого в історії голодомору спро-мігся визнати публічно тільки «харчові труднощі в ряді колгоспів». У промові на Всесоюзному з'їзді колгоспни-ків-ударників 19 лютого 1933 р. він цинічно-заспокійливо заявив: «В усякому разі порівняно з тими труднощами, що їх пережили робітники років 10—15 тому, ваші ниніш-ні труднощі, товариші колгоспники, здаються дитячою іграшкою».
Аналіз даних демографічної статистики 30-х рр. свід-чить про те, що прямі втрати населення України від го-лоду 1932 р. становлять близько 150 тис. чоловік, а від голоду 1933 р.— від 3 до 3,5 млн. чоловік. Повні демо-графічні втрати, включаючи зниження народжуваності під впливом голоду, сягають у 1932—1934 рр. 5 млн. чо-ловік. Дослідники дійшли до висновку, що всі відомі людству випадки геноциду за своїми масштабами не йдуть ні в яке порівняння з тим, що скоїлося в Україні на початку 30-х років. Голод 1933 р.- безсумнівно, найстрахітливіший серед численних злочинів сталінщини.
Використана література:
Большая советская энциклопедия.
Зайцев Ю. Історія України.
Карамзин Н. История государства Российского.
Карр Э. История Советской России.
Коваль М. Історія України.
Советская историческая энциклопедия.