тенденцій потрібно постійно стримувати форсування модернізаційного процесу . Тому виникає поняття так званої часткової модернізації , тобто існування такого проміжку у часі коли в межах системи співіснують нові елементи ( як результат наявності модернізаційного процесу ) та старі ( різке скасування яких спроможне викликати соціальну напругу ) . " У багатьох суспільствах ,- висловлювався Д. Рюшемейєр ,- модернізовані і традиційні елементи переплітаються у досить цікаві структури . Частіше такі соціальні невідповідності являють собою тимчасові явища , які супроводжують прискорення , соціальні зміни . Але доволі часто вони закріплюються і зберігаються на протязі поколінь … Якщо давати формальне визначення , то часткова модернізація являє собою такий поцес соціальних змін , котрий призводить до інституціоналізації у одному й тому ж суспільстві відносно модернізованих соціальних форм та менш модернізованих структур ".
Можлива дуже велика кількість комбінацій , що впливають на дисгармонійність співвідношень традиційного і модернізованого елементів у суспільстві . Заглиблення у цю різноманітність і являє собою сенс і одночасно складність вивчення специфіки модернізації в тій чи іншій країні . Чільне місце посідає тут вивчення ціннісного складу людського життя , того , що самі люди , соціальні , фахові і демографічні групи , субкультури уявляють найважливішим для себе , як вони бачать суспільні ідеали , які навадяться в культурі зразки правильної поведінки . Можливо стверджувати , що на основі таких культурних програм , що складаються у суспільному житті , народжуються і норми , і соціальні інститути , що їх охороняють .
Саме по собі переплетіння традиційних і модернізованих елементів та структур у одному й тому ж суспільстві не обов'язково набуває негативних сенсів . Досить можливе у певній мірі співіснування старого з новим . Нажаль , все ж таки , часткова модернізація відкриває шлях патологічного протікання суспільних процесів . Небезпека можливих неприродніх "сполучень" ще й у тому , що розвиток модернізації , народження нових модернізованих структур може послугувати традиційним модернізованим структурам , підтримувати і навіть активізувати традиційні цінності , доходячи навіть до руйнування , придушення перспективних нововведень .
Суспільство , що відійшло від єдиноміркування , характерного для традиційності ; суспільство , що втратило історично посталі перетини - мембрани , що амортизують зустріч різних цінностей , переводять їх у взаємоможливу площину ; та ще й при цьому заблукало на шляху у сьогодення , середовище - перманентно народжуюче конфлікт цінностей . Чи не таке наше суспільство , яке відійшло від традиційного життєвого ладу , але яке не змогло знайти у собі сили для відмови від традиційних цінностей на користь нових , здатних забезпечити життєвість соціальних та культурних процесів у сучасному світі ? Конфлікт цінностей , як дуже важлива складова соціокультурної ситуації - результат довгого панування традиційних цінностей , спроб їх адаптації у тепер не прийнятному для них середовищі .
5. Стан модернізаційних процесів у сучасній Україні .
Отже , що являє собою сучасна Україна в модернізаційному відношенні ? Нині Україна , як і низка інших держав пострадянського простору є країною, так би мовити "перехідної цивілізації" . Специфіка історичного досвіду лібералізації Росії , а відтак і України , протягом останніх трьох столітть , зумовила надзвичайне внутрішнє напруження , а далі як логічний наслідок - розкол . Насильницьке оновлення суспільства було пов'язане з "прорубуванням" вікна у Європу . Ця політика , що проводилася правлячою елітою Росії не без активної допомоги української інтелектуальної еліти , призвела до відторгнення від лібералізації селянських низів . Негативне ставлення селянської громади до панування торгівлі і товарно-грошових відносин спричинило розкол : "верхи" намагалися модернізувати суспільство, а "низи" тим часом активізували традиційні засади російської общини та української селянської громади .
З плином часу ситуація дещо змінилася . У 1991 році остаточний крах утопічної ідеї "держави загального благоденства" призвів до отримання Україною незалежності , а значить і можливості розпочати процес оновлення суспільства і держави . Як не дивно , але вцілому продекларовані наміри нової влади були авансовані народною підтримкою , чому підтвердженням був референдум 1991 року . Такий стан речей на нашу думку доволі легко пояснити , оскільки агонізуюча стара система ще задовго до 1991 року почала народжувати протестні тенеденції , що рік від року зростали . При цьому система розподілу ресурсів попри все залишалася діяльною . Тому , маючи основу , суспільство сподівалось не на її відміну , а вдосконалення її , якого за старої політичної системи відбутись не могло , але як зазначалося вже вище , для процесу модернізації характерна повна зміна стандарту споживання , яка й почала відбуватися . Результатами цього були ріка диференціація суспільства , зубожіння населення , піднесення протестних настроїв вже до нової влади , непевність у майбутньому при відсутності будь-яких новодержавницьких концепцій .
Лише останнім часом ми починаєм спостерігати певні зрушення , на доказ того , що все ж таки оновлення суспільно-політичної системи , продеклароване у перші роки незалежності , хоча повільно , але все ж таки зрушило з місця .
Якщо , скажімо взяти піпдприємницький клас , то на початку першого етапу складали підприємці з неконтрольованого сектора економіки , які займалися торгово -посередницькою та фінансовою діяльністю , то зараз його основу складає керівництво заснованих на державній власності та