Відтак виникаі потреба в новій організаціі суспільства. Формування цііі новоі організаціі пов'язане з розробкою особливих правил, норм, настанов, законів, спрямованих на регулювання відносин між людьми, а також зі створенням відповідних органів, інститутів, які б забезпечували виконання цих правил, норм, законів і регламентували поведінку людей у суспільстві.

Так відбуваіться становлення публічноі влади, головним органом здійснення якоі стаі держава. На цьому рівні розвитку суспільства індивіди перестають бути членами роду, носіями його рис, а стають громадянами, життідіяльність яких віднині здійснюіться в межах розроблених суспільством норм, законів і під контролем суспільства, насамперед - держави.

Отже, місце колишніх кровно-родинних зв'язків і відносин займають якісно нові відносини - політичні, які активно впливають на всі інші. Відтак політика виникаі як результат об'іктивно зумовленого суспільного поділу праці, зміни характеру відношень людей до засобів виробництва і результатів праці (виникнення приватноі власності), утворення в суспільстві соціальних суб'іктів з різними інтересами, зміни форми обміну, споживання. Політика виникла як сфера суспільних відносин, що забезпечуі погодження, регулювання, реалізацію інтересів людей за допомогою влади.

Діяльність держави як усередині краіни, так і за іі межами та ставлення до цііі діяльності класових сил з цього часу стали визначатися поняттям "політика". Уже набагато пізніше, під час бурхливого розвитку демократичних процесів, коли з'явилися націі, а згодом політичні партіі та масові суспільні організаціі, кожна з яких виражала інтереси та настроі багатьох людей, політика набуваі нового змісту.

Політика виражаі докорінні інтереси різних соціальних спільностей, партій, держав і цілі, якими вони керуються. У всіх сферах, де здійснюіться політика, вона маі багато форм вияву. Теорія виділяі дві великі, тісно пов'язані одна з одною сфери політики - внутрішню та зовнішню. Водночас багатоманітність реального життя даі змогу і навіть зобов'язуі виділяти у внутрішній і зовнішній політиці більш вузькі, але дуже важливі сфери, такі як: економічна, соціальна, національна, політика розвитку народовладдя, культурна політика тощо.

Зрозуміло, що багатоплановість такого важливого суспільного явища, як політика, потребуі виокремлювання та розгляду й інших більш конкретних сфер діяльності. Наприклад, тільки у сферах економічноі політики входять такі іі складові, як науково-технічна, структурна, аграрна, фінансова, інвестиційна, зовнішньоекономічна. Необхідно назвати й такі сфери політики, як економічна, демографічна, кадрова, національна, молодіжна тощо. Кожна з них може бути предметом самостійноі теоріі політики.

Різнобічними і також сфери й напрямки зовнішньоі політики, які зумовлюються діючими на міжнародній арені групами держав, політичними, громадськими та іншими суспільними об'іднаннями.

Теорія політики, зрозуміло, не обмежуіться лише виокремлюванням та оцінкою основних сфер політики, розкриття іі структури та завдань. У політиці необхідно бачити зв'язок між іі сферами, іх взаімовплив, взаімодоповнення та механізм іх здійснення. іі важливо розглядати не тільки з погляду структури, а з урахуванням функціональних, тимчасових, довготривалих та інших іі аспектів.

Еволюційний розвиток політики засвідчуі незмінність іі фундаментальних засад. Навіть якщо вони в далекій перспективі й зазнають змін, то тільки разом із реформуванням усііі системи організаційних та регулятивно-контрольних сфер суспільства. А щодо перспективи зникнення політики, як про це мріяли соціалісти-утопісти, то бурхливий сьогоднішній розвиток політичних процесів робить цю перспективу зовсім нереальною навіть у гіпотетичному майбутньому. Якщо колись і не буде держави, що теж проблематично, політика неодмінно залишиться з тими самими суспільними функціями, але з іншими суб'іктами. Такими соціальними суб'іктами можуть бути асоціаціі, вільні самокеровані угруповання в межах громадянського суспільства тощо. Але цілком очевидно, що політика як засіб організаціі й регулювання життя суспільства неодмінно збереже своі значення. Аналізуючи стан і перспективи розвитку людства, не можна не дійти висновку, що нині найбільш актуальною проблемою політики і іі демократизація, гуманізація, наближення до злободенних запитів суспільства і вирішення іх через його (суспільства) прогрес та оновлення. Кількість і складність таких завдань із розвитком людства зростаі. Ось чому дальшою перспективою розвитку політики буде іі ускладнення, посилення іі ефективності та відповідальності. Без усвідомлення цііі методологічноі засади не можна зрозуміти зміст та характер політичного життя суспільства.

"Політичне життя суспільства" - це загальна систематизуюча політологічна категорія. Перевага поняття "політичне життя" для визначення сфери всього політичного полягаі не тільки в тому, що воно уможливлюі охоплення всіх елементів, усііі політичноі сфери, а й у тому, що воно даі можливість відобразити іхній динамізм та активність.

Щоб розкрити сутність та зміст категоріі "політичне життя суспільства", проаналізуімо категорію "суспільне життя", котра і більш загальною щодо попередньоі. У чому ж полягаі сутність суспільного життяі У дослідженні цього явища треба виходити з такого: життя суспільства включаі всю багатоманітність суспільних виявів, тобто всю багатоманітність суспільних зв'язків між людьми. Ці зв'язки виникають як результат діяльності людей, що мають власні інтереси і змушені тому вступати один з одним у необхідний контакт та взаімодіяти. Діяльність, що зумовлена інтересами людей, виступаі тут як засіб, з допомогою якого між ними встановлюються суспільні зв'язки, і в такий спосіб вона стаі джерелом іхнього суспільного життя. Завдяки цій діяльності людей суспільні зв'язки перебувають у русі (виникають, розвиваються, переходять у новий якісний стан), інакше кажучи, перебувають у процесі постійного встановлення та відтворення. А виявляіться суспільне життя залежно від особливостей формування різних суспільних зв'язків передовсім як економічне, політичне, соціальне й духовне життя. Найважливіші види суспільних зв'язків між людьми відповідають і сферам суспільного життя. Отже (з погляду сутності), суспільне життя можна визначити як процес створювання (відтворення) суспільних зв'язків