стан може бути навіяний музикою певної частоти. Цим зумовлена популярність розміщення реклами на концертах, залучення музикантів до передвиборчих кампаній. Під час передвиборчих марафонів В Росії “96 року та в Україні “99 року такі техніки також спробували застосувати. Проте часто кандидати діяли за старою схемою: спочатку виходили кандидати, проводились урочисті збори, а потім був концерт – так, наприклад, відбувався тур кандидатів із співаками “Червоної рути”. В результаті передвиборчі програми не викликали нічого окрім роздратування аудиторії. Поза увагою іміджмейкерів залишилося те, що спочатку треба створити змінений стан свідомості, а потім “запускати” повідомлення. Коли ж відбувалася “розкрутка” референдуму навесні 2000 року, цю техніку було вже опановано. Між музичними номерами раз по раз лунали заклики ведучих “скажемо референдуму “так”!”. До речі, ритм самої музики якраз підпадав під визначення “гіпнотичний”. «свято» в м. Миколаєві, 15.04.2000.
Побудова іміджу політичного суперника: Теоретична база і технології впровадження.
“Походження нині забезпечується рекламою”. Реклама стоворює образ товару. Саме ці образи і обертаються на сучасних ринках. Фізичний об’єкт реклами перестає бути визначальним. Рекламується не річ, а образ (привабливості, респектабельності, впевненості).
Подібно до комерційної реклами реклама політична також має на меті якнайефективніший “продаж свого товару” – політичних ідей чи діячів, використовує подібні методи: рекламу в громадському транспорті, рекламні плакати, листівки, direct-mail тощо. Проте, на відміну від реклами комерційної, політична часто містинь неприємну критику опонента. За твердженням деяких фахівців подібний метод має ефективніший вплив ніж позитивна реклама.
Подібний перекос в негативний бік є характерним не лише для виборчої кампанії. Тоталітарні країни, наприклад, закладають імідж ворога в основу своєї ідеології. Це вигідний фон, оскільки наявність “гідного” ворога дозволяє зцементувати націю навколо єдиного лідера, робить можливим невиконання тих чи інших обіцянок, породжує героїчні пориви, без яких є немислимою ідеологія. Всі прояви героїзму нашого колишнього періоду були тією чи іншою мірою виправдані існуванням ворога. Досить згадати Павку Морозова, який “порушує закони біологічні заради законів соціальних.” Почепцов.Г. “Как становятся президентами” Тоталітарна держава має могутній потенціал ворожого поля, що дозволяє робити вогрогом держави представників будь-яких соціальних груп. Сталін міг оголосити троцькістом чи шкідником будь-кого, а громадська реакція на цей “ярлик”була однозначною і чітко випрацюваною в минулому.
Ворог оживає, набуваючи яскравих кольорів, і в демократичних державах, але вже під час виборчих кампаній. Наприклад, Г. Зюганов стараннями команди Б. Єльцина в президентських виборах 1996 р. В Росії перетворився на злого демона. Всі його дії оголошувались неправильними, починаючи ледве не з моменту народження. Така “підказка” відповідно полегшує для виборців ситуацію “правильного вибору”. Було також задіяно перну експлуатацію страху, звільником від якого було обрано Б. Єльцина.
В тій кампанії було вироблено досить тверезі правила роботи з опонентами. Ось, наприклад, цитата з документу, що визначає переговорний процес з опонентами, на якому є шапка “затверджую – Б.Єльцин. 12 квітня 1996р.”:
“4 Мероприятия по разрушению ресурсов оппонента (ведутся параллельно с переговорным процессом):
4.1. Проведение кампании по разодблачению в СМИ оппонента, ведещего себя неадекватно; поддержка и предоставление эфира и газетных полос оппонентам, которые заняли позитивную позицию либо оппонентам, сталкивающимся на одном сегменте электората – для их взаимного ослабления.
4.2. «Отсечение» оппонентов от источников финансирования и информационных каналов.
4.3. Осуществление скрытого воздействия, косвенного давления на оппонента через значимые для него референтные группы – через доверенных лиц, его собственных спонсорорв, советников, зарубежных партнеров, авторитетных для оппонента людей и др.
4.4. Реализация специальных мероприятий по: противопоставлению претендента его союзникам и другим кандидатам, отсечению от оппонента его сторонников; скрытой поддержке непосредственных противников оппонентов.
4.5. Активное использование «орудия смеха».” Коржаков А. Борис Ельцин. От рассвета до заката. – М., 1997. – С.435.
Найефективнішим засобом політичної пропаганди і антитехнологій в сучасному світі стало телебачення (ТБ). Воно дозволяє монтувати картинку, яка впливає на свідомість і емоції. Живе слово і зоровий образ наділені більшою силою емоційного впливу, який нерідко може перекривати раціональну аргументацію.
Послуговуючись літературно-художньою аналогією, ТБ можна порівняти з “трохи навіженою феєю з казки Перро, яка одним помахом чарівної палички може Попелюшку перетворити на принцесу, а будь-яку принцесу – на “безперспективну” Попелюшку”. Копиленко О. Влада інформації, К. 1991, с 71-72. Так само і ТБ світлом і кольором екрану підносить або скидає з п’єдесталу. Професор Нью-Гемпширського університету Д. Мейровіц на сторінках журналу «TV-guide» зазначає: “великий телевізійний план політичного діяча рідко справляє позитивне враження. Не можна не помітити зморщок на обличчі, коли вони заповнюють собою весь екран.” Так, на радянському телебаченні, що більш Л. Брежнєв з’являвся на екрані, то менше глядачі вірили, що це потрібно.
Навіть сильні сторони кандидатів за вмілої атаки можуть виявитися слабкими. Це сталося з екологічними позиціями М. Дукакіса – кандидата в президенти Америки на виборах 1992р. Проти Дукакіса командою Дж. Буша було запущено рекламу “Гавань”. В тексті говорилося:
“Сьогодні Бостонська гавань є однією з найбрудніших в Америці, її очищення коштуватиме мешканцям шість міліонів доларів. А Майкл Дукакіс обіцяє зробити для Америки те, що він вже зробив для Масачусетса.”
Е. Салагаєв наводить приклад чеченської “боротьби” за ЗМІ. “Був випадок, коли на ТБ показували чеченську жінку, яка дряпала собі обличчя і кричала, що в неї загинув хтось близький. А потім цю жінку побачили в 3х – 4х репортажах, де вона робила те саме. Це частина ідеологічної машини бойовиків”. цит за статтею в газ. “Московский комсомолец”, 1996, 29.06
Існує також інструкція