ролі досить тривалий час виступав Д. Табачник, а в російській – А.Чубайс. Таким чином, Л. Кучма та Б. Єльцин (зокрема у випадку відомої “справи письменників”) залишалися незаплямовано чистими, поганим було лише оточення. Можна назвати і такий процес як “крапля” (за аналогією з відомим прислів’ям, що “крапля камінь точить”), коли постійне, навіть мінімальне подавання негативу в результаті створює картину негативної події. Постійна фіксація ознак негативності поступово робить подію негативною з точки зору споживача такої інформації.
Слід відзначити і “підказку” як засіб роботи з масовою аудиторією. Слід весь час демонструвати в явній формі ті ознаки, що підтверджують для масової аудиторії правильність обраної ситуаційної інтерпретації. Часто ситуації носять характер подвійного смислу, їх можна зрозуміти і так, і інакше. Підказка начебто виводить розуміння ситуації на зарані заданий рівень.
Проти кандидатів використовуються і так звані “брудні трюки”, які чітко враховують психологію сприйняття. Так, в період висунення кандидатів, Маскі, у виборах 1972р. Отримав досить відчутний удар. Виборцям телефонували дуже рано вранці або пізно ввечері, намагаючись зібрати голоси на його користь. Це схоже на трюк в межах українських виборів, коли суперники кандидата пишуть його ім’я на новопофарбованих парканах перед будинками,чим викликають на до його особи гнів з боку “приватного сектору”. Прикладом подібної “брудної гри” може слугувати і спрямований проти П.Симоненка хід з листівкою на виборах 1999 р. Листівки, які розкидувалися по поштових скриньках містили вказівки, щодо того, що кожен військово зобов’язаний вранці 1 листопада мусить з’явитись на призивний пункт за місцем проживання, маючи при собі своєрідне “похідне спорядження”. На листівці стояв червоний штамп “в разі обрання Петра Симоненка”. //”День” 1999, 15 жовтня.
Суперник також готовий обігрувати запропонований йому матеріал, що практично неможливо передбачити. Так, у американців у кампанії 1936 р. Республіканці агітували в штаті Канзас за допомогою символу штату – соняха. На що демократи відповіли власною кампанією, де звучали слова: “соняхи гинуть у листопаді”, тобто під час голосування. Як бачимо, ворог не лише хитрий, але й дуже підступний, тому очікувати від нього можна всього, що завгодно.
висновки
В постіндустріальному суспільстві влада інформації стає вирішальною в управлінні суспільством, оскільки переважна більшість громадян сприймаєнавколишній світ через і за допомогою ЗМІ. Таким чином, ЗМІ сьогодні перетворилися на один з найважливіших суспільних інститутів.
Хоча демократія неможлива без ЗМІ, іх свобода не повинна означати відірваності від суспільства і громади, інтереси і думки яких вони повинні висловлювати. В іншому випадку вони (ЗМІ) перетворюються на засіб політичного впливу їх власників і кервників, а всі інші громадяни позбавляються реальних можливостей поблічного самовираження свободи слова.
Управління і політика розійшлися. Відбулася диференціація функцій деполітизованих професіональних управлінців і т.зв . публічних політиків, тобто тих, хто, букв. займається політикою, працює на неї. Влада багато в чому стає функцією образу. Як наслідок, симулюється реальність інституту масової демократії, який і покликаний гарантувати досягнення суверенітету і безпеки. В ході виборів більше не відбувається зміна чиновників-експертів, які здійснюють рутинну роботу з управління в “коридорах влади”. Змінюються носії іміджу - публічні політики. Таким чином, владу в суспільстві здобуває не той, хо розуміється на суспільних проблемах і може запропонувати ефективні шляхи їх розв’язання, а той, хто зумів себе “продати” найбільшій кількості виборців.
використана література.
Копиленко О. Влада інформації, К. 1991.
Мащенко І. В тенетах телебізнесу: буржуазне ТБ і молодь., К., 1988.
Почепцов Г. Как становятся президентами: избирательные технологии ХХ века, К., 1999.
Дорожкина Т. Речевой имидж политического лидера. //Социологические исследования, 1997, № 8.
Дубицкая В., Тарарухина М. Какого политика можно «продать»? // СОЦИС, 1998, №10.
Мисюров Д.А. Политическая символика: структура и функции.// Вестник МГУ, сер. 12:Политические науки, 1999., №1.
Пугачев Выборы: общая теория в российских иллюстрациях.// Вестник МГУ, сер. 12., 1997 № 4.
Сикевич З. «Образ» прошлого и настоящего в символическом сознании россиян. // СОЦИС, 1999, №1.
Солоьев А., Решетов К. Политическая реклама в коммуникативной стратегии государства. // Вестник МГУ, сер. 12:Политические науки, 1999., №3.
Щербинина Н., Политика и миф. .// Вестник МГУ, сер. 12. 1999, № 4.