Україна ідентифікує себе як європейську державу і, отже, бере на себе відповідальність бути провідником європейських цінностей на Сході. Виникає нове коло інтересів, якими не переймалася колишня радянська імперія. Особливо це стосується нових незалежних держав Центральної Азії, які тяжіють до європейських соціально-політичних та економічних моделей і не зобов'язують себе йти виключно "турецьким шляхом" або прилучатись до ісламського фундаменталізму. Вони ймовірніше вступатимуть у діалог з рівноправною Україною, ніж прагнутимуть нав'язати собі якого-небудь "старшого брата".

Україна зможе швидше вийти з тіні північно-східного сусіда шляхом активної власної політики щодо країн Сходу. Вона зацікавлена у створенні тут нових структур безпеки, у стабільності й розвитку нових держав регіону, оскільки завдяки цьому відносини з ними набувають послідовного та довгострокового характеру, зменшуються міграційні потоки в напрямку до Європи, дійовішим стають заходи по боротьбі з наркобізнесом та організованою злочинністю.

Україна підтримує створення нових структур безпеки на Сході, особливо в Кавказькому та Центрально-Азійському регіонах, оскільки таким чином формується необхідний баланс стримування деяких проімперських сил, які ще мають значний вплив на політику великих держав.

Зрозуміло, що РФ як велика держава має більше можливостей, ніж Україна, щодо розвитку співробітництва з ризиковими країнами регіону. Але й Україні не слід втрачати накопичений у радянські часи досвід співробітництва з цими країнами, зокрема у воєнно-технічній галузі.

Розширення економічного, політичного, воєнного та культурного співробітництва з новими незалежними державами (Грузія, Азербайджан, Туркменистан, Узбекистан та інші) створить у перспективі нову ситуацію в сфері безпеки України і забезпечить встановлення сприятливого балансу сил в регіоні.