У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


деяких своїх конструктивних параметрів як значень, шляхом вилучення їх із ситуації вільного вибору, позбавлення їх конвенціональності. Іншими словами - шляхом позбавлення цього ідеалу ідеальності і наповненням його змістом, об'єктністю. Отже, його зникнення може бути пов'язане або з повним зникненням людства, його культури, пам'яті, спадкоємності поколінь (що малоймовірно), або штучно організованою ідеологічною експансією держави на свідомість своїх громадян при (по можливості) суворому дотриманні принципу «закритої інформації». Існували ж факти, про які ми лише здогадувалися. Приміром, про голодомор 1933 року, чи зміст Декларації прав людини, що була прийнята в 1948 році, про що громадяни колишнього СРСР змогли дізнатися фактично лише в 90-х роках ХХ ст.
     Тому необхідно зазначити, що мова йтиме не про з'ясовування граничності існування того або іншого політичного ідеалу взагалі, а про визначення його існування в політичній свідомості реального суспільства, реального індивіда щодо тих або інших реальних обставин, тієї або іншої реальної політики. Це стосується не тільки тих політичних ідеалів, що можуть періодично «вилучатися» із історичної пам'яті й існуючої політичної дійсності, виконувати роль бажаної мети, але і тих, що формуються безпосередньо сьогодні і є евристичними утвореннями сьогоднішнього дня. У даному разі межею визначається рубіж, за яким ідеал переходить у новий якісний стан, коли процес його формування в суспільній свідомості триватиме, але в результаті з'явиться вже принципово інший політичний ідеал.
     Політичний ідеал, таким чином, дієздатний немовби в двох відношеннях - як стимулятор виникнення політичної моделі та її втілення, і як свідчення її невдачі. Якщо модель реалізується, зникає потенційна можливість її перетворення, а отже зникає й ідеал. Якщо ж цього не відбувається, виявляється потенційний політичний ідеал, але зникає тоді сама політична модель.
     Так, можна гіпотетично припустити, що політичний ідеал знаходитися в межах ірраціонального - раціонального. Тобто, на перший погляд здається, що раціональне, насамперед, є межею будь-якого ідеалу, і це знищує його. З одного боку, видається, що раціональність політичного ідеалу покликана зробити його адекватним дійсності і тим самим протиставити різним утопічним перетворенням. Раціоналізм і справді має мало не вирішальне значення і є антиутопічним і антиідеальним підмурком теоретичної і практичної діяльності. З іншого боку, той самий раціоналізм - і в цьому виявляється справжня суть його граничності - спроможний породжувати свої власні ідеальні засади, власні перетворені форми. Політичний ідеал, в свою чергу, здатний раціоналізуватися, і не тільки за формою (обраним засобам і методам його виконання), але й за своєю суттю, тобто вибором соціально значимих політичних або інших цілей, критики дійсності, планів її перетворення тощо.
     Так, ще стародавні греки виробили раціональний політичний ідеал, до котрого насамперед відносять різноманітні конкретні форми державного устрою. Приміром, проповідь моральності в умовах поліса можна розглядати як прояв процесу раціоналізації актуального. Не випадково і Платон із своєї «ідеальної держави» виганяє не філософів, а поетів, Арістотель - матросів і ремісників. Раціоналізований процесуально і інтенціонально, політичний ідеал стає важко відрізнити від справді раціонального проекту. Розрізнення їх стає, утім, ще більш проблематичним, оскільки істинність раціоналізму в усіх випадках може бути піддана сумніву. Для цього існують дуже серйозні підстави, властиві природі раціональної діяльності.
     Насамперед очевидно, що раціоналізм сучасної фази розвитку суспільства є досить об'єктивним явищем, пов'язаним, передусім, з постійним розширенням розумових можливостей людини. Але в той же час досить чітко можна простежити, що найважливіші цінності, що формують політичний ідеал і складають основу життєдіяльності сучасного суспільства як орієнтири його удосконалювання (цінності індивідуальної свободи, громадянського суспільства, демократії тощо), стали немовби узвичаєними і рутинними. Вони набули статусу повсякденних завдань, що вирішуються в ході постійних дискусій і поступок6. Сьогодні говорять про кризу життя, побудованого на раціоналістичних засадах, про межі самої раціоналістичної цивілізації. Домінуюче сьогодні раціональне є згубним для ідеалів, на яких тримається наша цивілізація. Воно, можливо, є необхідною, але недостатньою умовою для повноцінного людського існування.
     Здобувши перемогу фактично у всіх сферах життя, раціоналістичний підхід і тип мислення розкрили парадоксальне явище: виявилося, що соціальний й економічний прогрес постійно супроводжуються явищами регресу. Наприклад, з погляду деяких дослідників, тоталітаризм є феноменом ХХ сторіччя, він викликаний саме прогресивними досягненнями цього сторіччя і певних форм ментальності7. Успіхи науково-технічного прогресу ХХ сторіччя уможливили створення атомної, а потім і водневої бомб, що ставлять під загрозу саме існування людства. Водночас і політичний устрій, і духовний світ людини виявилися до цього не підготовленими. Складне і глибоке тлумачення людини в цьому плані можна знайти в статті Н.Мудрагей8.
     Вона ставить, зокрема, питання: що значить бути розумним? За Платоном, людина розумна має мужність, великодушність, тямущість, пам'ять. І сьогодні філософи обговорюють не тільки проблему біологічної неповноцінності людини, її психологічної «вразливості». Сьогодні переусвідомлюється вся людська об'єктивність, властивий людині світ думок, волі, почуттів. Порушується питання про те, чи не є інтелект причиною деформації свідомості?
     У цьому плані цікаво також переосмислює істотні ознаки сучасних ідеалів В.Лекторський. Він показує, що в надрах традиційного гуманізму виникли передумови технократизму, така можливість була закладена принаймні в закликах до звільнення людини від зовнішньої залежності. Видається дуже продуктивною його думка про те, що прийняття нової перспективи гуманізму пов'язано з глибинними трансформаціями сучасної цивілізації, із питанням виживання або загибелі самої людини, із своєрідним антропологічним вибором9. Сьогодні концепцію світової безпеки пов'язують навіть не з ліквідацією загрози ядерної війни, а з новими глобальними проблемами, породженими
Сторінки: 1 2 3 4 5