У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


суспільно значимих конкретних проявів у політичному процесі, ідеології, політичній свідомості. Інакше кажучи, мова йде про дослідження найважливішої, по суті, проблеми ефективності політики і влади, їхніх джерел, політичних помилок, невдалих задумів, прорахунків, огріхів і дисфункцій, що також можуть визначити початок формування нового політичного ідеалу.
     Існує і ціла система неполітичних, зовнішніх стосовно політики попередніх умов, що визначають межі формування її ідеалів, кожна з яких може як сприяти, так і заважати їхньому успішному здійсненню. Такими умовами є наявність у суспільстві відповідного політичному ідеалу, легітимність влади, розуміння суспільством його власних завдань, спроможність суспільства розуміти себе, своє минуле і перспективи свого розвитку, об'єктивно і неупереджено ставитись до себе і до свого керівництва, його лідерів і т. ін. Важливу роль серед цих умов відіграє образ країни, її міжнародний престиж, її зовнішньополітичні пріоритети, участь у міжнародних політичних організаціях і процесах тощо.
     Цілком очевидно, що в цьому добре відомому комплексі умов здійснення політики міститься безліч прорахунків, недоліків і ілюзій, що взагалі можуть бути в цілому несприятливими. Сьогодні вже точно можна говорити про те, що політика - це не стільки мистецтво можливого, скільки мистецтво неможливого, тобто вміння досягати необхідних цілей у несприятливих умовах. Тому конкретна політика і породжує стільки проблем щодо формування політичного ідеалу в політичній свідомості.
     Отже, до чинників, що визначають межі політичного ідеалу, можна віднести організаційні умови політики і відповідні організаційні межі. Сьогодні політологи дедалі більше уваги приділяють проблемі концентрації і централізації влади і розширенню її меж, а також ускладненню функцій держави і спроможності суспільства управляти власним державним апаратом. Складність внутрішнього устрою і зовнішнього оточення стає жорстким обмеженням у здатності будь-якої великої політичної організації до ефективного функціонування, що, у свою чергу, породжує певні політичні ідеали ефективної влади. Межі ефективності влади в цьому разі є наслідком специфічних проблем функціонування великих і складних суспільних систем і керування ними. Аналіз такого роду меж можна виявити в працях багатьох авторів12.
     Звичайно, що не все незрозуміле і неусвідомлене в політиці, не всі важкоздійсненні задуми і навіть не всі помилкові ідеї, не всі похибки в процесі їх реалізації породжують політичний ідеал. Він виникає, якщо хибність тієї або іншої установки, політичної теорії або практики не усвідомлюється, або усвідомлюється без належних висновків, не відразу, не своєчасно і не всіма, і тим більше приховується від суспільства і від самих носіїв політичної влади. Лише тоді в суспільній свідомості включається механізм формування політичного ідеалу. Природно, це відбувається на тлі гострого невдоволення людей своїм соціальним станом (подальше зубожіння, невиплата заробітної платні тощо). Тому хоча вся, у тому числі і політична, доцільна діяльність людини і суспільства в принципі є результативною і веде до намічених цілей, не буде перебільшенням ще раз згадати про політичний ідеал, як про постійний супутник життя - потенційно можливий варіант реальності.
     Своєрідною формою ірраціонального є фаза чекання здійснення політичного ідеалу. Як правило, це чекання передує соціальній і політичній кризі, коли політика не відповідає запитам суспільства, ставить його розвиток під загрозу і потребує радикальної перебудови. Якийсь час залишається надія на запобігання кризі, зберігається віра в ефективність політики, продовжуються пошуки альтернатив, дієвість котрих реально нічим не можна підтвердити. Динаміка альтернатив і вибору рішень природно заходить у суперечність зі статикою безальтернативної і безвідповідальної політики. Страх відповідальності і небажання політиків приймати рішення самі по собі є сильними ідеалотворчими чинниками, котрі кладуть край надіям на те, що усе в політиці якось складеться саме собою.
     Завершення кризового стану стає тим самим і кінцевою стадією існування певного політичного ідеалу. Але саме в такі часи бідувань і переломів створюється найбільш сприятливий ґрунт для появи різного роду нових мріянь, утопій, проектів ідеалів про досконалий устрій суспільства тощо. У той же час продовжують діяти численні укорінені навички і стереотипи сприйняття і поведінки, що за інших умов рятують суспільство від сповзання до хаосу, але в даному разі відтворюють ті самі моделі, яких хотілося б позбутися (у тому числі й у сучасній Україні). Звідси виникає, наприклад, сліпа віра у новітні ринкові ідеали, яка немовби відтворює утопічне підґрунтя й використовує магічний інструментарій ідеології комуністичної. Вона поступово набирає сили у суспільній свідомості як мрія про «втрачений рай», або «золотий вік». Сьогодні, наприклад, брак ефективних аналітичних систем для орієнтації у посткомуністичному просторі супроводжується езотеричними техніками вироблення політичної картини сучасного світу, до яких можна віднести різноманітні глобалістські доктрини, ідеали посткомуністичного світу. Зокрема, новітні обґрунтування, так би мовити, «державного» політичного ідеалу можна спостерігати у ряді публікацій впливових аналітиків з оточення Президента України тощо13.
     Існують ще більш значні, що стягають історичних масштабів, межі політичного ідеалу, що органічно пов'язані з межами самої держави. Вони виникають за умов порушення балансу сил влади і суспільства - постійної проблеми політики. Сильна влада в слабко розвиненому суспільстві (в економічному, соціальному, культурному і культурно-політичному, моральному планах), тобто в гобсіанському «природному стані», або ж придушеному тією ж державою, породжує ідеали благодійності державного правління, тобто певні розрахунки на перетворюючу роль авторитарної або тоталітарної державності. Доброчинна відтворююча роль держави виявляється повною мірою тільки при рівності соціальних партнерів - розвиненого громадянського суспільства і такої ж розвиненої, сильної держави. Не держава, як відомо, створює суспільство (хоча і бере участь у його створенні), а суспільство - державу.
Сторінки: 1 2 3 4 5