Реферат - Нетрадиційна релігійність у суспільному житті сучасної України
15

християнства відрізняється своїм розумінням природи Ісуса Христа, Трійці, сутності Святого Духа, пекла й раю тощо. В Україні до неохристиянських рухів відносяться прибулі з-за кордону місії, новітні церкви (Християнська місія “Еммануїл”, “Армія спасіння”, Церква Христа святих останніх днів (мормони), Церква повного Євангелія, Церква Христа, Київський християнський центр “Нове життя”, Християнська церква “Хвала і поклоніння”, проросійське неохристиянське утворення Церква Воскресаючої Богородиці (Богородична церква), церква маріїнської орієнтації “Альфа і Омега” тощо), християнські об’єднання українського походження — Спілка християнської міжконфесійної згоди “Логос” і Собор євангельських церков тощо. 
       Релігії орієнталістського напряму представлені на Україні неоіндуїзмом, течіями буддистського спрямування, рухами сінтоїстської орієнтації. Характерним для неоіндуїстських рухів є, як правило, опора на давню ведичну традицію з використанням досягнень інших культур, цінностей багатьох релігій. В усіх неоіндуїстських вченнях популярні ідеї універсалізму, синкретизму, рівності всіх релігій як різних шляхів до Бога. В Україні неоіндуїзм представлений громадами і центрами Міжнародного Товариства Свідомості Крішни, Ошо Раджніша, Шрі-Чінмоя, Місії “Світло душі”, Міжнародного товариства “Всесвітня чиста релігія” (сахаджи), Саї-Баби, осередками Трансцендентальної медитації та іншими. 
       Буддистські течії представлені в Україні переважно їх модерновими відгалуженнями, які в своїй сукупності дістали назву необуддизм. Необуддистські течії претендують на ортодоксальне тлумачення вчення Будди, поєднуючи в своїх релігійних системах ідеї різних східних традицій, включаючи християнство. Буддизм в Україні представлений громадами таких напрямів, як дзен-буддизм, нітерен, різні школи тибетського буддизму (карма, каг’ю, дзог чен, гелугпа, ріме). 
       Нетрадиційними є також синтетичні релігії, що намагаються поєднати елементи східних і західних традицій, давніх і сучасних культур, філософських, езотеричних й релігійних вчень та вивести деяку “загальну формулу”. Синтетичні релігії різняться віровченням, філософією, організаційною будовою, соціальними настановами, однак всі вони пропагують створення неоекуменічної й екологічної системи етичного оздоровлення суспільства. Поєднання елементів християнства та буддизму, християнства та ісламу, ведичних вчень спостерігається в таких релігійних новоутвореннях, що існують нині в Україні, як Віра Бахаї, Товариство ведичної культури, Церква Уніфікації (Об’єднання) Муна, Велике Біле Братство. 
       Великою різноманітністю вирізняються теософські, езотеричні угруповання, які розвивають вчення подружжя Реріхів, О.Блаватської, А.Безант, Д.Андрєєва, О.Бердника, Д.Кхула, А.Клізовского. Головна ідея вчень теософів — спільний перехід до Іншого Світу, що не може бути сприйнятий пересічною людиною і є наступним вищим щаблем на шляху еволюційного розвитку свідомості. Перехід означатиме трансформацію свідомості, її розширення до рівня, коли стає реально можливим зрозуміти й прийняти не лише усталену парадигму, але й знання про світобудову, які дотепер вважалися ненауковими, езотеричними, окультними тощо, але сьогодні, у зв’язку із динамікою еволюційного розвитку, стають відкритими для широкого загалу, охопленого духовними пошуками. Тому за мету ставиться прояснення природи душі, її системноструктурні й космічні взаємозв’язки; зв’язки поміж душею та оболонками, які душа може використати. 
       Цікавим також є неоязичництво. Неоязичництво (рідновірство) в Україні представлене багатьма течіями (Рідна Віра, РУНВіра, Ладовіри, Ягновіри, Орантійці тощо), які об’єднані ідеєю відродження дохристиянських вірувань українців. Зокрема, релігійні уявлення рунвірів, що є на Україні найбільш інституйованою спільнотою даного напрямку, — це не реконструкція прадавніх вірувань українців, а радше споглядальна модель тих можливих релігійних уявлень, до яких би дійшли українці в разі природного релігійного поступу, не “замуленого” чужинецькими впливами. Серед неоязичників є як організаційно оформлені спільноти, які мають певну структуру, так і спільноти, обмежені лише обгрунтуванням свого вчення — специфічного язичницького бачення світу, природи, людини; одні — сповідують пантеїзм, інші — монотеїзм (вшанування Дажбога). Основний контингент неоязичництва національно орієнтована інтелігенція, яка розцінює християнство як чужу для України релігію, а процес відродження язичництва розглядає як основну можливість відродження українства. 
       Ще одним представником новітніх релігійних рухів на Україні є саєнтологія (від англійського science — наука і грецького logos — вчення). Саєнтологічні вчення прагнуть поєднати в собі науку і релігію. Більшість існуючих в Україні рухів (Діанетика-Фонд Хаббарда, Наука розуму, Християнська наука тощо) мають іноземне походження, але знаходять дедалі більше послідовників у нашій країні, зокрема, діє “Міжнародний альянс нового мислення”, в який входить Київський центр Науки Розуму, існують громади в Донецьку, Криму. Деякі з угруповань сцієнтичного характеру існують як у суто світській, так і у виразно культовій формах. Це стосується “біологічного зворотнього зв’язку”, екологічного містицизму, макробіотики, парапсихології, біоритміки тощо. Часто вони практикують спільні зібрання, навчання тощо. 
       Чи не найбільшу увагу та найбільші дискусії з-поміж неорелігій привертає діяльність так званих тоталітарних деструктивних релігійних об’єднань, що являють собою замкнені структури, які ізолюють особистість від “докультівського” оточення, прагнуть обмежити зв’язок своїх членів з зовнішнім соціальним оточенням (АУМ Синрікьо, Біле Братство). Щодо релігійних організацій, то поняття “тоталітарність”, яке часто зустрічається в засобах масової інформації поряд з терміном “нетрадиційні релігії”, може вживатися значною мірою умовно11. Певна тоталітарність існує в природі релігійного виховання і релігійного способу життя. Ця тоталітарність полягає в абсолютизації релігійних положень як найістинніших для віруючих, в суворому дотриманні правил, які регламентують життя віруючих спільнот. Причому релігійна тоталітарність добровільна — люди добровільно дотримуються тих норм і принципів, які зовні здаються ущемленням їх волі. 
       Якщо підходити до оцінки діяльності НРТ з позицій соціальності, то окремі з них можна назвати авторитарними. Авторитаризм — це є нічим не обмежена влада, яка прагне будь-що зберегти й утвердити свій авторитет. Деякі новітні релігійні течії можуть вважатися авторитарними. Це, як правило, підпорядкування віруючих авторитетові релігійного керівника (лідера), орієнтація на релігійні традиції, зрештою на Святе Письмо. В результаті

---

Сторінки: 1 2 3 4 5