Розширення ЄС: підходи та оцінки

Європейський Союз стоїть на порозі п'ятого етапу розширення — безпрецедентного як з точку зору кількості країн, що приєднаються до ЄС найближчими роками, так і глибини перетворень, які необхідно здійснити для того, щоб цей етап став так само успішним, як попередні.

Увага України до цього етапу розширення Союзу викликана, в першу чергу, тим, що його здійснення створить принципово нову ситуацію на Європейському континенті та наблизить кордони Європейського Союзу безпосередньо до кордонів України.

В цьому розділі аналізуються взаємопов'язані процеси поглиблення європейської інтеграції та розширення Європейського Союзу. Оцінюється ставлення населення країн ЄС та України до проблем розширення ЄС.

1.1 НАСТУПНИЙ ЕТАП РОЗШИРЕННЯ ЄС У КОНТЕКСТІ ПОГЛИБЛЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Для того, щоб зрозуміти всю складність проблем і перспектив сучасного розширення ЄС, слід розглянути проблематику розширення Євросоюзу в органічному зв'язку з поглибленням його інтеграційних процесів, які пройшли у своєму розвитку кілька етанів.

У цьому підрозділі окреслюються основні напрями західноєвропейських об'єднавчих процесів, визначаються взаємозв'язки між процесами розширення ЄС, з одного боку, а також формами та стадіями його економічної і політичної інтеграції — з іншого.

Етапи поглиблення західноєвропейської інтеграції: від Європейських Співтовариств

до економічного, валютного і політичного союзу

Початком процесу Інтеграції країн Західної Європи вважається 9 травня 1950р., коли міністр закордонних справ Франції Р.Шуман запропонував створити спільний ринок вугільної і сталеливарної продукції Франції, ФРН та інших західноєвропейських країн. Ця пропозиція була реалізована в 1951р. Паризьким договором про створення Європейського співтовариства вугілля та сталі (ЄСВС). до якого увійшли шість країн: Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина та Франція (так звана "європейська шістка").

На основі досягнутого позитивного досвіду ЄСВС об'єднавчий процес був поширений на економіку в цілому, і в 1957р. був підписаний Римський договір про створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) та Європейського співтовариства з атомної енергії (Євроатому). Метою ЄЕС визначалися створення митного союзу, усунення внутрішніх торговельних бар'єрів усередині Співтовариства (забезпечення вільної торгівлі) і врешті -створення спільного ринку; Євроатому — співпраця у використанні ядерної енергії у мирних цілях. У 1967р. відбулося злиття виконавчих органів названих трьох Співтовариств, у результаті чого була створена єдина структура інститутів, що забезпечують розвиток європейської інтеграції. Основними серед них є Свропейська Комісія. Рада ЄС, Європейський Парламент і Суд Європейських Співтовариств. Практично одночасно, в 1968р., завершується створення митного союзу ЄС.

З кінця 1950-х років до кінця 1969р. відбувався інтенсивний процес розвитку спільного ринку ЄС1.

1 Common market

Досягнення первісних цілей, визначених Римським договором 1957р., об'єктивно підвело до постановки питання про подальший розвиток інтеграції. Етапним у цьому сенсі стало підписання в 1986р. Єдиного європейського акту — ЄЄА2, що поставив завдання створення до 1 січня 1993р. єдиного внутрішнього ринку3, запровадив спільну політику в соціальній сфері, й галузі науково-технологічного розвитку, охорони навколишнього середовища. Договір не лише вніс зміни до договорів про утворення Європейських Співтовариств, але й поширив інтеграційний процес на сферу зовнішньої політики, поставив питання про утворення Європейського Союзу як інституту не лише економічного, а й політичного.

Наступним кроком у процесі європейської інтеграції стало підписання в лютому 1992р. Маастрихтського договору про Європейський Союз (ДЄС)4, що визначив так звані "три стовпи Європейського Союзу". Перший — це Європейські Співтовариства, другий — спільна зовнішня політика та політика безпеки, третій — співробітництво у сферах юстиції і внутрішніх справ. В економічному сенсі прийняття Маастрихтського договору фактично означало курс на форсоване завершення формування єдиного внутрішнього ринку та перехід до реалізації ідеї економічного та валютного союзу.

Новим кроком поглиблення взаємодії стало підписання в червні 1997р. Амстердамського договору5, що вніс істотні зміни в установчі договори про Європейське економічне співтовариство та Європейський Союз. Прийняття Амстердамського договору привело інституційні механізми ЄС у відповідність до цілей, визначених Маастрихтським договором. Особливу роль у цьому відіграло укладення в 1997р. Шенгенської угоди про вільне пересування громадян у межах Євросоюзу.

Додаткові зміни в чинні механізми інституційного розвитку ЄС були внесені на засіданні Європейської Ради 7-9 грудня 2000р. ухваленням Ніццького договору6. Ці зміни, що мають набути чинності після ратифікації Договору всіма 15 членами ЄС, спрямовані одночасно і на цілі поглиблення інтеграції, і на адаптацію до майбутнього розширення ЄС.

У своєму розвитку Європейський Союз пройшов кілька етапів економічної інтеграції (таблиця "Етапи економічної інтеграції ЄС") і на сьогодні практично вже завершив формування єдиного внутрішнього ринку та перейшов до інтенсивного формування економічного та валютного союзу — завдання, що в основному має бути реалізоване в 2002р.7,зокрема, запровадженням у готівковий обіг нової європейської валюти — євро8.

2 EC, European Treaties, Single European Act. Див.:http//europa.eu.int/abc/obj/treaties/en/entoc113.htm.

3 Single market

4 Набув чинності 1 листопада 1993р.

5 Набув чинності 1 травня 1999р.

6 Підписаний 26 лютого 2001 р. Вносить поправки до існуючих договорів. Знаходиться на стадії ратифікації, що має завершитися в 2002р.

7 12 країн-членів беруть участь у третій, заключній, стадії створення економічного та валютного союзу, що почалася 1 січня 1999р. Три країни-члени не прийняли єдину валюту або тому, що вони самі вирішили цього не робити (відповідно до додаткових протоколів Договору про ЄЕС, що дають таке право (Велика Британія і Данія), або тому, що не змогли досягти критеріїв конвергенції, встановлених Маастрихтським договором (Швеція).

8 У безготівковому обігу євро функціонує з 1 січня 1999р.

Одночасно з поглибленням економічної інтеграції відбувалося формування європейського політичного співробітництва (ЄПС).

Перший етап формування ЄПС був започаткований саммітом Глав держав "шістки" в Гаазі 2