Контрольна робота
з курсу “Політекономія”
Грошові реформи, їх суть, спрямування.
Відповідь:
Грошова реформа — це цілеспрямовані перетворення, за допомогою яких здійснюються рішучі комплексні дії, спрямовані на оздоровлення економіки, фінансів, грошового обігу тощо.
Є два основних методи проведення грошових реформ:
метод блокування банківських рахунків на заздалегідь ви-значений строк або навіть на невизначений час. Це дає змогу уряду мати свободу дій і відповідні кошти, які повертаються власникам лише тоді, коли виробництво пройде стадію норма-лізації і розпочне зростати;
метод списання готівки та коштів населення на банківських рахунках та одночасної заміни їх на нову грошову одиницю за єдиним або ж диференційованим співвідношенням.
Напівреформа 1960 р., якою було проведено конфіскаційний обмін грошей. Це проявилося у конфіскації доходів народу (до 50 %), деваль-вації карбованця, що приховувалося зміною масштабу цін і зменшенням золотого вмісту карбованця.
Водночас половинчатість реформи 1965 р. дала змогу деяким господарникам формувати фіктивну рентабельність, через яку вдавалося отримувати кошти на утворення часто незароблених фондів матеріального заохочення, що в кінце-вому рахунку не тільки не дало можливості досягти бажаної мети реформи, а й поклало початок руйнуванню економіки та зародженню загальної кризи тогочасної системи. Отже, тогочасний обмін 10 старих карбованців на 1 новий не підвищив його купівельну силу, а просто перетворив у звичайний карбованець з його обмеженою купівельною здат-ністю.
Сталінська реформа 1947р. включала чотири компоненти: деноміналізацію старих грошей, їх обмін у пропорції 10:1 на нові; відповідне коригування граничного рівня роздрібних цін; пільговий обмін вкладів в ощадкасах; скасування карткової системи та ліквідацію подвійної системи торгівлі, суть якої полягала в діяльності звичайних магазинів та «комісійних», де товари продавалися без обмежень, але за підвищеними цінами.
Головне завдання реформи — вилучити значну масу гро-шей з обігу. При таких збереженнях держава вигравала двояко з одно-го боку, можна було просто нехтувати офіційними особистими збереженнями і надати їм пільговий режим, а з іншого — населення мало зрозуміти, що ощадкаса — надійне сховище збереження готівкових грошей. Пільговий обмін заощаджень сприяв швидкому зростанню вкладів населення. Успішною «сталінська» реформа стала ще й тому що в той час роздрібний товарооборот суворо контролювався Центром.
Грошова реформа 1922-1924 рр. викликана двома причинами: по-перше, величезними втратами у першій світовій і громадянській війнах; по-друге, потребою подолати руйнівні наслідки безгрошового обігу часів «воєнного комунізму» та експе-риментів впровадження прямого продуктообміну.
Одним з перших позитивних моментів запровадження в обіг червонця став випуск облігацій хлібної позики. Перебува-ючи у вільному обігу, вони виконували функцію досить стійкої й авторитетної грошової одиниці, яка була забезпечена дер-жавними фондами хліба. На такій же основі оберталися золоті й срібні сертифікати, які були різновидом паперових грошей, забезпечених відповідним запасом благородних металів, їх ще називали товарними грошима.
Серед найважливіших передумов цієї реформи були: швидкий розвиток вільної торгівлі (приватної, державної, коо-перативної); досягнення активного зовнішньоекономічного ба-лансу (позитивне сальдо досягло 300 млн золотих карбо-ванців); здійснення реформи цін, що допомогло нагромадити певні запаси товарів, а на ринку встановити рівновагу попиту й пропонування.
При цьому червінець вводився в обіг не декретом, а в процесі витіснення знецінених «радзнаків». На відміну від них червінець на 25 % забезпечувався золотом, короткостро-ковими зобов'язаннями й одержав міжнародну підтримку. Тому емісія червінців не могла проводитися довільно; йому доводилося боротися із золотими монетами царської чеканки.
Отже, реформа ставила за мету зробити гроші точним вимірювачем затрат і результатів суспільного виробництва, з тим щоб вони забезпечували постійне стимулювання еко-номічних інтересів товаровиробників, користувалися довірою, виконували всі свої функції і були захищені від знецінення.
Щоб зупинити знецінення грошової одиниці, уряд напри-кінці 1922р. розпочав паралельне впровадження в грошовий обіг банкнот, які за золотим паритетом відповідали курсу: 1 крб. = 1 фунту стерлінгів. Червонець був конвертованою валютою, безпосередньо обмінювався на зо-лото та інші валюти. Однак як стабільна грошова одиниця він проіснував лише до 1925р. Волюнтаристські дії керівництва країною щодо проведення індустріалізації, орієнтованої на важку та оборонну промисловість, підірвали ринкову рівновагу і вже на кінець 1927 р. фінансово-кредитну систему довели до розвалу.
Зараз також розширюється самостійність та самофінансу-вання державних підприємств, стрімко розвивається приват-ний сектор та кооперація, законодавче допущена вільна діяль-ність іноземного капіталу. Водночас наявні й принципові від-мінності:
а) реформи 20-х років мали справу з знеціненням рубля, нині ж подібна ситуація лише започатко-вується;
б) індекс інфляційного процесу в 20 —50% абсолютно не зрівняний з неконтрольованим піднесенням цін у 1921— 1923 рр.;
в) у той час не існувало ні значних трудових збережень, які потрібно було захистити, ні нагро-маджень тіньової економіки, які слід було вилучити.
Отже, за певної подібності становища спосіб та методи проведення «ленінської» реформи не можуть бути прийнят-ними сьогодні.
Прихильники грошової реформи в Україні посилаються на високу ефективність реформи 1947 р. в ФРН. Вона полягала втому, що того-часна незабезпечена маса грошей, що сягала 400% від необхідної кількості, була вилучена з обігу й обміняна за курсом 100 рейхсмарок = 6,5 нових марок. Отже, це була грошова реформа конфіскаційного типу.
Що стосується України, то інфляція вже в першій половині 1991 р. понад 30 млн чоловік поставила за межу бідності, а в 1993 р. в такому становищі опинилося понад 90% населення. Тому грошову реформу було проведе-но з позицій захисту інтересів та
