запитання у травні 2000 р., уже вдвічі більше респондентів обрали революційні зміни – 15%, та відповідно зменшилася частка прихильників поступових суспільних реформ – 65%. Має місце часткова радикалізація поглядів населення щодо допустимих шляхів суспільного розвитку.
Дані моніторингу громадської думки, який здійснюється Інститутом соціології НАН України, за період із 1994 до 2001 р. також демонструють тенденцію до незначного підвищення позитивного ставлення до несанкціонованих мітингів та демонстрацій, незаконних страйків, голодувань протесту, пікетування державних установ. Простежується тенденція деякого пом’якшення громадської думки щодо нелегітимних форм протесту [3, с.95].
Можна констатувати, що гасла рівності та зменшення дистанції у економічному становищі соціальних груп не можуть спонукати виникнення та розвиток серйозних деструктивних конфліктів, посилення нелегітимної протестної активності з цього приводу, принаймні, найближчим часом. Оскільки протестні установки як найбільш обділених у матеріальному сенсі груп, так і тих, кого не влаштовує доходна поляризація не тільки із прагматичних (невдоволеність рівнем власного добробуту та його динамікою), але і з ідейних міркувань (прихильність до ідеологем соціальної та економічної рівності), мають орієнтацію на цілком законні та відносно безпечні для суспільної стабільності форми протесту. Деструктивний потенціал протестних установок, детермінованих негативним ставленням суспільства до доходної диференціації, незначний. Значення невдоволення існуючою диференціацією доходів як мотивуючого чинника розвитку деструктивної протестної поведінки, а відтак посилення найбільш небезпечних виявів чи результатів розвитку соціальної напруженості на глобальному, у масштабах країни рівні, обмежене. Схильні до найбільш радикальних дій мешканці України частіше відстоюють цінності економічної та політичної свободи, прав людини, суверенітету України, а не ідеали соціальної й економічної рівності.
ЛІТЕРАТУРА: 1. Е.Клюєнко. Методологічні засади дослідження соціальної напруженості у суспільстві, що трансформується. // Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 1998.– №4-5. –С.41-55. 2. Проблема бідності в контексті політики соціально-економічних перетворень та стратегії реформ / Матеріали семінару “Проблеми розробки і оцінки методологічних підходів щодо вимірювання бідності в Україні”. – Київ, РВПС України НАН – 3 квітня 2001 р. –19 с. 3. Українське суспільство 1994-2001. Результати опитування громадської думки. – Київ. – МІА-“Подія” – 2001. – 128 с.