набуті знання.
У той же час, істотним моментом навчання студентів на Заході є, як відзначають вітчизняні і західні вчені [4, с.50-53; 5], переважна її практична спрямованість при недостатній теоретичній підготовці, слабко вираженому соціальному аспекті. Зазначені особливості, на думку фахівців, не дуже сприяють успішній професійній адаптації і компетентності випускників. Таким чином, виходячи з існуючих у нашій країні умов і досвіду інших держав, немає підстав для повного застосуваннясистеми навчання, яка набула поширення за кордоном, можливо лише їх часткове чи адаптоване використання.
Усі ці фактори ведуть до зміни не тільки в процесах і механізмах сучасної вузівської підготовки, але і до розвитку перспективних її напрямків. Ринок праці України, зазнаючи певних змін, сприяє зміні вимог до фахівців, коректуванню вузами кваліфікаційних характеристик. Більшість вищих навчальних закладів у даний час працює над розробкою моделей сучасних спеціалістів, які відповідають, насамперед, державному стандарту. При цьому виникає нагальна потреба урахування запитів регіонального ринку праці і навіть окремих роботодавців, які є замовниками людських ресурсів. В умовах стрімкого розвитку інформаційних технологій не завжди можливо підготувати студента до виконання всіх професійних завдань на конкретному робочому місці. Тому створення моделей фахівців повинно відбуватися у двох напрямках: 1) більш стандартизовані моделі, що припускають найбільшу орієнтацію на державні стандарти і лише невеликі доповнення, які виходять від регіональних структур – вузів, роботодавців; 2) найменш стандартизовані моделі, орієнтовані на потреби конкретних замовників фахівців, а також на підготовку фахівців для сфер, де зміни є однією з характеристик (комунікаційні технології, фінансова сфера та ін.).
У більшості випадків, ступінь підготовки майбутніх студентів, рівень їх загальної культури завдяки вибору вузу III чи IV рівня, накладає відбиток на елементи моделі фахівця, яка є орієнтиром у навчанні. Таким чином, вона повинна бути не однаковою, а динамічною у своїх змінах.
Для успішної підготовки майбутніх фахівців ВЗО не повинні обмежуватися створенням моделі випускника. Доцільним є і розробка моделей випускника певного курсу, що дозволить вносити корективи й у такий спосіб оптимізувати навчання, а також моделі викладача, оскільки удосконалювання викладача є необхідною умовою формування особистості сучасного фахівця.
На закінчення виділимо ключові моменти, які складають основу розробки моделі випускника ВНЗ:–
забезпечення якості підготовки (її відповідність тенденціям розвитку ринку праці, необхідність підготовки з нових спеціальностей, оволодіння сучасними технологіями та широким спектром додаткових знань);–
орієнтація на гуманістичну складову (прагнення гуманізувати індивідуалістичні, прагматичні настанови шляхом, як усебічного розвитку особистості, так і формування її соціальних якостей);–
взаємозв’язок фундаментальної спрямованості підготовки й орієнтації на професійну діяльність і тісний зв’язок із практикою;–
реалізація випереджальної підготовки (врахування прогнозованих перспектив розвитку країни);–
спрямованість на адаптивність, (гнучкість реагування на попит).
Завдяки зазначеним способам оптимізації навчання у вищій школі, з’являється можливість такої підготовки фахівців, яка дозволить максимально зблизити цілі суспільства й особистості.
ЛІТЕРАТУРА: 1. Бєлова Л. Інтелектуальний потенціал регіону: досвід реалізації // Новий колегіум. – 2000. – № 5. 2. Астахова В.І., Астахова К.В. Проблеми подальшого розвитку освіти у великому освітянському регіоні (на матеріалах Харківщини) // Соціологія міста: Зб. наук. праць. – Дн-ськ, 2001. 3. Селинго Дж. Бэсинджер Дж. Руководители сферы образования обсуждают качество подготовки учителей и потребности бизнеса // Социология образования. – 2000. – № 1. 4. Субоцки Дж. Альтернативы рыночному университету: новые модели предоставления знаний в рамках программ общественной деятельности // Социология образования. – 2000. – № 7. 5. Герасіна Л. М., Ятченко А. Д. Вища школа: реформування в демократичному суспільстві. – Х.: Акта, 1998. 6. Яременко О. Л. Модель современного специалиста: опыт и перспективы // Як нам упорядкувати нашу вищу школу: VІІІ Міжнар. студентська наук. конф. – Х.: НУА, 2001.