Молодь у суспільстві, що змінюється
9 листопада 1989 р. тисячі людей прорвалися через найвиразніший символ “холодної війни” у Європі – Берлінську стіну. Мало хто з учасників цієї знаменної події міг передбачити тоді маштаби змін, які на протязі наступного десятиліття охоплять соціалістичний світ. Жоден регіон у світі не переживав таких корінних перетворень соціального устрою, суспільства, інфраструктури та кордонів. Вісім країн розділилися на 27. Інколи усього за кілька тижнів були повелені, здавалося б, нездолані режими та ідеології.
У цій статі ми намагалися намалювати портрет “покоління перехідного періоду” – 65 млн. молодих людей у віці 15-24 років з країн Центральної та Східної Європи та Співдружності Незалежних Держав (в Україні до цього покоління належать 7313 тис., що становить 14,7% населення).
Про представників цього покоління нерідко говорять, що саме вони найбільше виграли від перетворень перехідного періоду, що вони відкриті для нових ідей та здатні адаптуватися до нових умов. В той же час вони виступають у ролі першопроходців у народженому знову суспільстві. Завдяки цій функції вони ніби опиняються на передовій лінії фронту, оскільки перехідний період несе для них особливу небезпеку і в той же час обіцяє виключні можливості.
“Покоління перехідного періоду”, яке у 1989 р. було дітьми, сьогодні стало молодими людьми. Ці молоді люди стали свідками грандіозних за своїми масштабами змін: створення політичних систем, реформування економіки, утвердження національного суверенітету і відродження громадянського суспільства. Кожна молода людина змінюється сама у середовищі, що змінюється, і проходить власний шлях до дорослого життя, в той час, як в його країні відбуваються фундаментальні перетворення.
Важкий період початку 90-х років відобразився на сім’ях, де росло покоління перехідного періоду. Довготривалі наслідки економичного спаду створили труднощі для випусників шкіл у пошуках роботи. Вони відобразилися на якості їх шкільної освіти, ще більше підриваючи їх перспективи зайнятості. До того ж у кожній країні спостерігався швидкий розвиток приватного сектору та зростання неформальної економіки. Всі ці зміни, разом узяті, вплинули на чисельність молодих людей, що продовжують навчання на стаціонарі, на їх вступ у світ праці і на те, на які робочі місця вони можуть розраховувати.
У 1989 р. безробіття в більшості країн регіону було практично відсутнім. Тепер же воно стало серйозною проблемою, особливо для молоді. В Україні станом на 01.01.1998 р. рівень зайнятості молоді становив 19,7% до кількості обстеженого населення у віці 15-19 р. та 67,7% – для молоді віком 20-24 р. [4]. Ці зміни вплинули на рішення молодих людей жити окремо і створити власну сім’ю. Очевидно, що частка молодих людей, які продовжують жити з батьками, збільшилася після падіння комуністичних режимів. Майже 2/3 молоді у віці 20-24 років все ще живуть у батьківському домі, що співпадає з аналогічним показником для Європейського Союзу [2]. Враховуючи, що скорочується число молодих людей, які покидають батьківський дім, вступають до шлюбу і народжують дітей, можемо зробити висновок, що перехід від дитинства до дорослого житття займає більше часу.
Які наслідки такого більш тривалого переходу? Рішення, що приймаються сьогодні представниками покоління перехідного періоду відносно створення сім’ї та проживання окремо від батьків, суттєво вплинуть на їх життя, життя їх дітей та демографічне майбутнє їх країн. В період між 1989 та 1998 роками загальний коефіцієнт народжуваності скоротився на третину. В Україні для жінок, молодших 20 років він становить 41,3 на 1000 жінок, для жінок віком 20-24 р. – відповідно 100,6. У 1998 р. природний приріст дорівнював – 6,0. Якщо сучасні тенденції залишаться, то чисельність населення у віці 15-24 років на протязі наступних 20 років зменшиться на третину [4].
Молодих людей часто вважають найздоровішими з усіх вікових груп. Однак ми можемо зробити висновок про те, що здоров’я цього покоління знаходиться під загрозою. Хоча за останні 10 років відбулися позитивні зрушення, включаючи скорочення смертності серед молоді у результаті самогубств та від тілесних ушкоджень, ми можемо стверджувати, що сучасні молоді люди відчувають себе менш здоровими та наражають своє здоров’я більшим ризикам, ніж ще у 10–15 років тому. Зростання убогості та послаблення суспільних зв’язків збільшили проблеми, які сприяють погіршенню стану здоров’я та розповсюдженню пов’язаних з ризиком моделей поведінки, таких як погане харчування, сексуальна активність без використання засобів запобігання та зловживання алкоголю та наркотиків
Все більше розповсюдження серед молодих людей отримує тютюнокуріння, стрімко поширюється алкоголізм. Дослідження показують збільшення використання ін’єкційних наркотиків, можливі наслідки чого у плані поширення ВІЛ/СНІДу страшні. В Україні, наприклад, 1 тис. з 13 тис. наркоманів, обстежених у перші три місяця 1999 р., виявилися ВІЛ-інфікованими [3].
У відношенні змін в області репродуктивного та сексуального здоров’я можемо відмітити хвилююче поширення хвороб, що передаються статевим шляхом, наприклад, сіфілісу, що створює умови для того, щоб поширення ВІЛ/СНІДу досягло кризового рівня. Сьогодні в Україні склалася страшна ситуація: в країні кількість офіційно зареєстрованих ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД становить 32081 чол., з них 23124чол. – це ін’єкційні наркомани.Та реальна цифра сягає близько 240 тис.чол. Для подалання цієїситуації необхідно, на наш погляд, зміцнити цілий ряд служб охорони здоров’я, які б працювали з населенням: інформаційних, санітарно-просвітницьких, допоміжних, консультаційних тощо. Служби охорони здоров’я мають в більшій мірі враховувати інтереси молоді, використовувати більш відкриті підходи, що особливо важливо для профілактики ВІЛ/СНІДу. Молоді люди охочіше користуються службами, де зберігається конфіденційність і де