Ще одним поширеним методом маніпуляції є викривлення існуючої інформації. Як приклад можна навести таке явище, як «оруеллізм». Це явище було назване на честь американського письменника Дж. Оруела, який його описав у своєму відомому романі – антиутопії «1984». Явище оруеллізму — крайній випадок маніпуляції за допомогою засобів пропаганди, поки що у повній мірі реально ніде не проявлявся, але багато рис оруеллізму можна було спостерігати у функціонуванні тоталітарних режимів, а деякі риси — у функціонуванні сучасних демократій.

Його основними аспектами, на які варто звернути увагу, є мовний і психологічний. У мовному аспекті оруеллізм можна охарактеризувати так: надання словам однозначності замість багатозначності, збіднення словникового запасу маніпульованої аудиторії (через цілеспрямоване вилучення окремих слів з ужитку), викривлення змісту понять аж до зміни на протилежні, але з іншого боку, іде вживання переважно абстрактних понять, які можна витлумачити як завгодно, створення нових слів («думкозлочинець», «двоєдумство»), які несуть відповідне смислове навантаження[54,106].

У політично – психологічному аспекті оруеллізм цікавий тим, що це крайній приклад так званої агресивної маніпуляції. Його можна охарактеризувати як практично повне придушення індивідуальності в суспільній (і приватній) сфері життя за допомогою маніпуляції.

ЗМІ також широко використовують лінгвістичні засоби маніпулювання, але крім них користуються також іншими технологіями. До них належать:

- Повтор інформації. Вважається, що через 30 хвилин аудиторія пам’ятає лише 60 відсотків змісту повідомлення. У кінці дня – лише 40, а за тиждень ледве 10 відсотків. В результаті будь-яка проблема зникає сама собою, якщо ЗМІ не будуть її продовжувати, розвивати або нагадувати про неї. І навпаки – якщо абсурдне повідомлення повторювати з достатньою частотою, то врешті-решт воно таки закріпиться у масовій свідомості.

- Ствердження. Цей прийом полягає у тому, що ЗМІ часто надають перевагу бездоказовим твердженням замість дискусії аргументів, обмежуючи тим самим плюралізм думок і презентуючи тільки одну, вигідну для них.

- Постановка риторичних запитань. Виступаючи у якості своєрідного «офіційного транслятора чуток», ЗМІ може поставити аудиторії просте запитання, водночас наділяючи його відповідним контекстом і орієнтуючи глядача та читача несвідомо розвивати „вкинуту ідею” у потрібному для маніпулятора напрямку.

- Напівправда. Спосіб, який застосовується ЗМІ для забезпечення довіри аудиторії. Полягає, зокрема, у об’єктивному і детальному висвітленні незначних деталей і, натомість, замовчуванні важливих фактів, або загальній фальшивій інтерпретації подій. Використання достовірних фактів у різному об’ємі знімає у глядачів упередженість до джерела інформації;

- «Спіраль замовчування», або маніпулювання опитуваннями громадської думки. Один із широко розповсюджених прийомів маніпуляції. Полягає у тому, щоб за допомогою посилань на сфабриковані опитування громадської думки переконати громадян у підтримці більшістю суспільства політичної позиції, близької маніпуляторам. Метод базується на закономірностях масової психології. Опитування, складені і презентовані таким чином, змушують людей з іншими поглядами приховувати їх, щоб не опинитися у соціально-психологічній ізоляції.

- Анонімний авторитет. Одним з найефективніших методів впливу є звернення до авторитету. Це може бути вагома політична фігура, науковець, релігійний діяч. При цьому його ім’я не називається. У переважній більшості випадків інформація, освячена анонімним авторитетом, є неправдивою. Але ці посилання надають їй солідності і правдоподібності.

- «Буденна розповідь». Прийом, який сприяє індиферентності населення до трагічних подій, проявів насильства, гострих політичних та соціальних конфліктів. Розповідь про ці трагічні події ведеться у нарочито діловому, спокійному тоні.

- Ефект присутності. Включає в себе ряд трюків, які мають імітувати реальність. Використовується у кримінальній хроніці, фронтових репортажах. Смикання камери, збивання її з фокуса, постріли, крики далеко не завжди означають, що перед глядачами дійсно репортаж ,скажімо, з «гарячої точки». Зате ілюзія достовірності справляє потужний емоційний вплив. Разом з тим, навіть цілком реальні, документальні зйомки – але змонтовані відповідним чином, або включені у відповідний контекст - можуть служити лише фактором, що посилює довіру до впливу, який на меті має маніпуляцію.

- Ефект первинності. у 1925 році американський дослідник М. Лундт сформулював «закон випередження», згідно якому будь-яке перше повідомлення про подію справляє значно сильніший вплив на аудиторію, ніж наступні. Тут спрацьовує один із елементів сприйняття: у разі надходження суперечливої інформації, яка не піддається перевірці, ми схильні надавати перевагу тій, яка надійшла першою. Пізніше змінити думку, яка вже сформувалась, дуже важко. Саме тому кожне видання прагне першим донести до аудиторії свою версію подій. Оперативність в подачі повідомлень завжди вважалась і вважається перевагою ЗМІ. Але, у той же час, оперативність може бути чисто маніпулятивним прийомом, який не дає можливості (навіть чисто фізичної) глядачеві осмислити отриману інформацію, оскільки вона одразу витісняється новою, зовсім не пов’язаною з попередньою.

- Констатація факту. Бажане становище подається в ЗМІ як факт, що вже відбувся. Прийом, розрахований на створення відповідних настроїв у суспільстві за принципом «диму без вогню не буває».

- Відволікання уваги. Один з найважливіших методів для подолання психологічного опору суспільства. Ще у 60-і роки було доведено, що повідомлення проти якоїсь думки або установки стають значно ефективнішими, якщо у момент їх передачі відволікти увагу від власне змісту цього повідомлення. Важче сприйняти і осмислити ці повідомлення, і виробити контрдокази. Ці дослідження значно підвищили рівень маніпуляції в пресі та на телебаченні. Газети почали застосовувати «калейдоскопічну» подачу матеріалу, «розбавлення» важливих повідомлень чутками, сенсаціями, рекламою, плітками. Телебачення стало по новому компонувати відеоряд, підбираючи образи, які відволікають увагу.

- «Очевидці» події.