Природа маніпуляції складається в наявності подвійного впливу - поряд з відкритими повідомленнями, маніпулятор посилає адресатові «закодований» сигнал, сподіваючись на те, що цей сигнал розбудить у свідомості адресата ті образи, які потрібні маніпулятору. Цей схований вплив опирається на «неявне знання», яким володіє адресат, на його здатність створювати в своїй свідомості образи, що впливають на його почуття, думки й поводження.

Мистецтво маніпуляції полягає в тому, щоб спрямувати процес уяви в потрібне русло, але так, щоб людина не помітила схованого впливу. Тобто, образи, як і слова породжують ланцюгову реакцію уяви. Нарівні з логосферою у культурі можна виділити особливий світ графічних і мальовничих форм, які сприймаються за допомогою зору. Як правило, вони вживаються в сукупності з текстом і числами, що дає багаторазовий ефект. Він пов'язаний з тим, що з'єднуються два різних типи сприйняття, які входять у резонанс і взаємно «розгойдують» один одного - сприйняття семантичне й естетичне. Найефективніші засоби інформації завжди засновані на гармонічному багатоголоссі змісту й естетики. Вони одночасно захоплюють думку й художнє почуття.

На цьому заснована сила впливу театру (текст, звук голосів, кольори, пластика рухів) і особливо опери. Впливаючи через різні канали сприйняття, повідомлення, «упаковане» у різні типи знаків, здатне

тривалий час підтримувати інтерес й увага людини. Тому ефективність його проникнення у свідомість і підсвідомість незрівнянно вище, чим в «одноколірного» повідомлення. З'єднання багатьох знакових систем у театрі створює зовсім нова якість, причому в його створенні важливу роль грає зал для глядачів. У деяких відносинах він утворить специфічну юрбу.

Ефект з'єднання слова й образу яскраво ілюструється навіть на прикладі найпростішої комбінації. Здавна відомо, що додавання до тексту хоча б невеликої частки художніх зорових знаків різко знижує поріг зусиль, необхідних для сприйняття повідомлення. Ілюстрації роблять книгу доступною для дитини або підлітка, що не зрозуміла б її «без картинок».

Графіки й діаграми роблять статтю цікавою (на ділі - зрозумілою) для вченого.

Геніальним винаходом для передачі повідомлень людям, що не звикли читати, були комікси - короткі спрощені тексти, кожен фрагмент яких позначений ілюстрацією. Ставши важливою частиною масової культури США, комікси в той же час були, аж до появи телебачення, потужним інструментом ідеології. Можна сказати, що вся історія сучасної американської ідеології нерозривно переплетена з історією коміксів.

Великі дослідження із застосуванням ряду незалежних методів показали, що в середині 60-х років у США щодня читали комікси в газетах від 80 до 100 мільйонів чоловік. Серед читачів газет 58% чоловіків й 57% жінок читали у газеті практично тільки комікси[14,378].

Візьмемо інший приклад - використання зорових образів у сполученні з авторитетом науки. Мова йде про географічні карти. Вони роблять на людину величезний ідеологічний вплив. Уже з початку століття карти почали використовуватись для маніпуляції суспільною свідомістю.

Карта як спосіб «згортання» і з'єднання різнорідної інформації володіє не просто величезною, майже містичною ефективністю. Карта мобілізує шари неявного знання працюючої з нею людини (а по своїх запасах неявне, неформалізоване знання перевищує знання усвідомлене, що виражається в словах і цифрах). У той же час карта мобілізує підсвідомість, ірраціональні установки й забобони - треба тільки вміло підштовхнути людину на потрібний шлях роботи

У той же час карта сприймається як продукт солідної, шанованої й старої науки й впливає на свідомість людини всім авторитетом наукового знання. Для людини, пропущеної через систему сучасного європейського утворення, цей авторитет настільки ж незаперечний, як авторитет священних текстів для релігійного фанатика.

Г.Лебон стверджував, що натовп мислить образами, сприймає тільки образи. Тому тільки вони можуть захопити натовп, породити в ньому жах і змусити чинити певні дії[19,87]. Залежно від мети й завдань формують і поширюють завчасно «сконструйовані» образи або іміджі конкретних осіб, фірм, ідей, програм, товарів тощо, які, як правило, неадекватно відображають реальні їхні характеристики і в такий спосіб дезорганізовують людей, на яких було спрямовано інформаційно-психологічний вплив.

Сьогодні сформовано велику індустрію образів. Образ Хусейна чи терориста-фанатика створюється в нас під впливом «CNN» або «ВВС». Телебачення представляє реальність насамперед за допомогою образу. Специфіка телебачення в тому, що наші уявлення про події формуються через образи, безперервний потік образів. Телевізійна інформація не передбачає викладення необхідного політичного, економічного, культурного контексту подій. Вони, як носії знання про добро й зло, направляють наші вчинки, радять запам'ятати одні й забути інші, так ліплячи із щоденної рутини нашу особисту історію. Світ символів легітимізує життя людини у світі, надає їй зміст і порядок.

Світ символів упорядковує також історію народу, суспільства, країни, зв'язує в нашому колективному житті минуле, сьогодення й майбутнє.

Важливою технологією політичного маніпулювання є міфи, які дістають поширення в політичних процесах. Міф—розповідь як символічне відображення деяких подій, що існували у певних народів в окремий час, на початку їх історії. Міф - узагальнене подання про дійсність, що сполучає й моральні, і естетичні установки, що з'єднують реальність із містикою. Тобто, це завжди подання значною мірою ілюзорне, але в силу своєї етичної й художньої привабливості здійснює великий вплив на масову свідомість. Іноді міф є способом замістити в свідомості нестерпний достовірний образ страшної дійсності умовним образом, з яким можна «вжитися».

Міфи, що несуть у собі важливу ірраціональну (у принципі, релігійну) компоненту, стають частиною традиції й відіграють важливу роль у легітимації суспільного