Створюються міфи суб`єктами політичного процесу, а поширюються всіма засобами масової інформації з урахуванням того, що психологічні міфи надто сприйнятливі людьми і потребують немало зусиль для спростування.

Не можна залишити поза увагою і такий різновид неформальної комунікації як чутки. Адже вони за певних обставин можуть бути активним засобом модифікації суспільної свідомості, перетворювачем дійсності. Але немає одностайності поглядів щодо визначення умов і чинників виникнення чуток, специфіки їх функціонування і навіть самого їх визначення. Так, Орбан-Лембрик Л. чутками вважає «специфічну форму недостовірної або частково достовірної інформації»[33,36]. За іншим визначенням, ступінь достовірності не стосується того, кваліфікуємо ми певну інформацію як чутки чи ні. Важливо, що вона передається мережею міжособистого спілкування[3,89].

Психологічний вплив чуток містить три взаємопов?язані етапи: операційний, процесуальний, результат. Є кілька найважливіших чинників і мотивів, котрі впливають на виникнення і поширення чуток. Перш за все, йдеться про компенсацію емоційної недостатності. Тобто той, хто повідомляє інформацію, дістає задоволення від реакції слухача. Слухач, в свою чергу, дістає задоволення від сприймання нового, невідомого, яке, на його думку, є надзвичайно важливим.

Одним з основних чинників, який впливає на виникнення і поширення чуток, називають утвердження особистості: за допомогою тієї чи іншої чутки особа намагається завоювати авторитет у групі. Спричинити виникнення чуток може й особистісне озлоблення, ворожі почуття стосовно інших.

За Г.Почепцовим чутки належать до категорії повідомлень, які самотранслюються. Їх циркуляція відбувається за допомогою таких чинників: по-перше, чутки відображають певні колективні уявлення, установки і стереотипи; по-друге, чуткам властивий винятково усний механізм функціонування; по-третє, чуткам притаманна змістова яскравість (за їх допомогою часто транслюється очікувана тією чи іншою аудиторією інформація)[44,125].

Зазвичай, чутки виникають тоді і там, де бракує інформації, або коли інформація, що поширюється ЗМІ, не є такою, як очікується. Ефективність їх впливу на масову свідомість обумовлена особливостями людської психофізіології, її соціалізації. Масова свідомість завжди чекає підказки. Чутки, народжені в надрах мас, поширюються, стають відповіддю на невизначеність. Вони не мають автора, завжди є анонімними, що є ще однією з умов їх активного поширення. Повідомлення набуває форм і ознак чуток лише тоді, коли автор версії подій прагне надати їй більшої вагомості, приховує своє авторство незалежно від того, вірить він в істинність своєї версії чи ні. Чутки відтворюють громадську думку, настрої, більш загальні соціальні стереотипи та установки аудиторії.

Тобто, чутки роблять соціальну ситуацію суб’єктивно більш зрозумілою, не тільки допомагаючи людині зорієнтуватися в ній, але й регулюючи свою поведінку, яка, відповідно до події, може змінитися.

Отже, як бачимо, існує велика кількість технологій політичного маніпулювання. Важко дати єдину, чітку класифікацію, але виходячи з даного питання, можна виділити такі групи технологій: лінгвістичні, маніпулювання зоровими образами та стереотипами, почуттями та потребами людини. Окремо можна виділити технології, які використовують засоби масової інформації. Кожна з цих груп має свою специфіку та особливості застосування, а об?єднуючим ядром є те, що всі ці технології активно використовуються маніпуляторами для досягнення своїх цілей.

РОЗДІЛ 3. Механізми протидії політичному маніпулюванню

Використовуючи самі крайні вираження, можна сказати, що за панування над людиною борються два типи влади: примус й маніпуляція свідомістю. Звичайно, іноді співробітничають між собою, так що суспільства розділяються на два види - залежно від того, який типи влади бере гору.

Як правило, влада, заснована на примусі, вона не наділена необхідними для маніпуляції знаннями, типом мислення й технологіями. Тиран велить, а не маніпулює. Маніпуляція свідомістю тільки тоді ефективна, коли людина впевнена, що вибирає свою лінію поводження вільно. Адже ціль маніпуляції - впровадити бажання, що спонукають людину діяти виходячи не зі своїх реальних інтересів, а з інтересів маніпулятора, маніпуляція завжди потайлива і її обов'язковим прикриттям є міф волі. За багатьма ознаками маніпуляція масовою свідомістю нагадує війну невеликої, добре організованої й збройної армії проти величезних мас, не підготовлених до цієї війни. На сьогоднішній день створені найсприятливіші умови для маніпуляції. Водночас необхідно наголосити на її проявах саме на теренах пострадянських країн, в тому числі в умовах української реальності, адже тут маніпуляція має деякі особливості та набагато більші можливості.

Історія «перебудови» - це історія маніпуляцій радянськими людьми, які не звикли привселюдно обстоювати свою думку. На людей, що звикли до скупої, вихолощеної, дозованої інформації, обрушилися потоки сенсаций, викриттів, визнань, покаянь і т.д. Людям, роками що придушували своє власне «Я», легко було нав'язати будь-яке судження.

Можливості для маніпулювання людьми розширюються завдяки тому, що сучасний споживач інформації буквально «тоне» в множині фактів, думок, оцінок. Існує навіть термін «багатошарова людина». У такої людини виникає повна мішанина в розумінні тих чи інших явищ і немає ніякого взаємозв'язку подій. Єдина система, у яку вона здатна підставляти окремі факти, - це система стереотипів, що вже сформовані в її свідомості. В умовах радикальних перетворень відбувається широкомасштабне ламання стереотипів поводження. Порушується механізм устояних форм впливу й у людини з'являється стан фрустрації, у цьому стані вона легко піддається маніпуляціям. Одна з рис кризового періоду - насиченість міфами, що ми і спостерігаємо сьогодні. Міфологізована свідомість схильна до стереотипізації поводження людини, шаблоновому