(ознаки) маніпуляції його поведінкою. Людина, підкована в тому, щоб шукати різні значення слів та дії, зразу помічає повідомлення, в яких є присутність важливого прихованого значення.
В розпізнанні спроб маніпулятивного впливу необхідно звертати увагу не тільки на зміст, але й на форму повідомлення. Дуже важливою є прихована інформація, що міститься в образах. Сказати слово чи зробити дію, які б так заторкнули струни нашої душі, щоб ми раптом побачили дійсність в спотвореному всупереч нашим інтересам вигляді - це велике мистецтво.
Хто такий маніпулятор? Це й шановний бізнесмен, що прагне до успіху за допомогою службовців, що представляють для нього одиниці часу й таланту, куплені за місячну плату. Це й робітник, якого цікавить лише заробітна плата, а не виконувана робота, і здорова людина, що віддає перевагу одержанню допомоги з безробіття, а не праці. Це депутат, тим більше виступаючий з довгими банальностями, чим менше він може запропонувати своїм виборцям, і політик, що обіцяє все, крім нових податків.
Маніпулятор - це легіон. Він, який свідомо, підсвідомо й неусвідомлено застосовує облудні трюки, які дозволяють нейтралізувати, приглушити нашу справжню природу, звівши себе й наших близьких до рівня речей, підвладних керуванню й контролю.
Людина не народжується маніпулятором. Вона розвиває здатність маніпулювати іншими людьми для того, щоб уникати неприємностей і домагатися бажаного, причому розвиває цю здатність несвідомо. Завдяки їй існування людини стає більше комфортним, але завдяки їй же він втрачає здатність переживати цінність і повноту свого існування.
Приховування своїх щирих емоцій - така доля маніпулятора. Його ціль - остаточно звільнитися від яких би те не було почуттів стосовно оточуючих людей і почати використати їх як неживі предмети, як речі.
Основне своє завдання маніпулятор бачить у тім, щоб робити якесь «належне враження». Не маючи своєї особи, маніпулятор обзаводиться маскою, що, як він думає, сподобається аудиторії й зробить бажаний ефект.
Можна виділити чотири основних маніпулятивних системи:
1. Активний маніпулятор намагається управляти іншими за допомогою активних методів. Він уникає демонструвати свою слабість у відносинах, приймаючи роль повного сил. Звичайно залучає до цьому своє суспільний становище (батько, старший брат, учитель, начальник). Він досягає задоволення, знаходячи контроль над іншими людьми, але залежний у своєму задоволенні від їхнього безсилля.
2. Пасивний маніпулятор виявляє собою протилежність активному. Він вирішує, що оскільки він не може контролювати життя, то відмовиться від зусиль і дозволить розпоряджатися собою активному маніпулятору. У той час як активний маніпулятор виграє за допомогою поразки, пасивний дозволяє активному маніпулятору думати й працювати на нього, він у певному змісті перемагає своєю млявістю й пасивністю.
3. Маніпулятор, що змагається, розглядає життя як стан, що вимагає постійної пильності, оскільки тут можна або виграти, або програти: третього не дано. Для нього життя - це битва, де всі інші люди суперники, реальні або потенційні. Він коливається між методами двох попередніх і тому може розглядатися як щось середнє між пасивним й активним маніпулятором.
4. Це система байдужної маніпуляції. Маніпулятор відіграє роль байдуже, ні на що не сподіваючись і намагаючись вислизнути, усунутися від контакту з партнером. Він ставиться до іншої людини як до неживої ляльки. Його секрет, безумовно, у тім, що йому зовсім не байдуже, - інакше б він не продовжував свої маніпуляції.
Звертаючись далі до розгляду прямої протилежності маніпулятора - актуалізатора, ми постараємося описати таке відношення до життя, що протистоїть будь-якій маніпулятивній системі.
На думку всесвітньо відомого психолога А. Маслоу актуалізаційне поводження представляє не що інше, як творчо виражене маніпулятивне. Всі ми маніпулятори, але замість того, щоб відкидати наше маніпулятивне поводження, нам варто спробувати перетворити його в актуалізаційне.
Альтернативу психології відкидання можна визначити як природний контроль або контроль без відкидання. Це не контроль над іншими, а внутрішній самоконтроль і самопізнання. Актуалізатор у своєму поводженні відштовхується не від загальноприйнятих стереотипів, а від природних потреб своєї особистості, тому звичайно відразу не буває визнаний суспільством. Він довіряє як своїй власній природі, так і природі людини взагалі, не намагаючись переробляти себе й інших. Його ціль - виявити себе як можна повніше. Його завдання - бути природним і завжди залишатися самим собою. У процесі пізнання себе самого й навколишнього світу актуалізатор звичайно прагне виробити свою власну систему оцінки добра й зла. Це не виходить, що він відкидає авторитетні судження й не опирається на загальноприйняті поняття. На відміну від маніпулятора актуалізатор прагне розібратися до кінця в кожній конкретній ситуації й не чекати, поки хтось за нього оцінить що добре, а що погано, і вкаже йому як потрібно поводитися , щоб дотримати всіх рамок пристойності. Тому він вчиться все життя. Він вчиться в інших людей, не дивлячись на їхні чини й звання. Над усе він цінує компетентність, а не авторитет. Якщо маніпулятор завжди шукає зовнішню опору, чіпляючись за суспільні стереотипи, то актуалізатор шукає внутрішню рівновагу й свої критерії оцінки реальності. Природно, що він спочатку частіше падає й більше набиває собі синців, але зате потім міцно стоїть на ногах і завжди може ясно визначити свою життєву позицію.
Більша половина життя, пише К.Юнг, включає придбання утворення, професіоналізму, одруження й кар'єру, тоді як друга - це час, відведений для розвитку внутрішнього Я. Якщо такого розвитку не відбувається, попереджає К.Юнг, індивід починає деградувати.
Підводячи підсумки всього викладеного вище, ми робимо висновок, що захиститься від маніпуляцій можна тільки актуалізуючи