Слідом за іншими дослідниками, С. Московічі стверджує, що аж до сучасної епохи, маси не мали потреби в спеціальній науці, тому що не являли собою особливої проблеми. Але в результаті завзятої й запеклої боротьби маси, здається, усюди одержали разючу й незворотну перемогу. Саме вони ставлять нові питання й змушують винаходити нові відповіді, оскільки їхнє існування є реальністю, з якою відтепер потрібно рахуватися. Найважливішими складовими частинами й одночасно каталізаторами, що підсилюють процес масовізації, стали специфічні форми масової культури, стандарти духовного життя, пов'язані з виникненням і функціонуванням у суспільстві різних видів масової інформації. Зокрема багато дослідників указували на роль телебачення.

М.Маркузе, наприклад, відзначає у своїх роботах, що масове споживання телевізійної інформації, коли людське око сприймає хаотичний набір крапок, що світяться на екрані, приводить до формування нового типу масової свідомості. Виникає імпульсивно-реагуюча психіка. Результатом цього є процеси, що відбуваються на підсвідомому рівні. Така психіка породжує хаотичне поводження, властиве масам. [27,139].

Загальні висновки більшості дослідників щодо процесів масовізації життя сучасного суспільства зводяться до наступного:

по-перше, масове промислове виробництво на основі досягнень науково-технічної революції породило особливий динамізм життя, що виразився, серед іншого, у стрімкому зростанні потреб людей. Навряд чи можливо в попередній історії виявити ситуації, коли потреби й домагання кожного нового покоління настільки разюче відрізнялися б від попередніх. Це проявляється як у матеріальній, духовній, так і в політичній сферах.

По-друге, зросли не тільки потреби, але й можливості їхнього задоволення. Динамізм життя, поглиблення інтеграційних процесів, реальне транспортне й інформаційне нівелювання відстаней породили не тільки нові вимоги, але й відчуття легкості їхнього досягнення. Сучасний світ має у своєму розпорядженні значні багатства, породжуючи все нові потреби. Одночасно, життя як би вселяє людям певну впевненість у тому, що завтра світ буде ще кращим, а задоволення потреб ще реальніше.

По-третє, виростає масова готовність до активних дій. Тут необхідно підкреслити провокуючий вплив засобів масової комунікації, реклами, політичної агітації й пропаганди, що ставлять метою пряму стимуляцію безпосередньої поведінкової активності. Ці дії прагнуть викликати безпосередню масову реакцію у вигляді конкретних акцій, або, навпаки, у вигляді пасивного схвалення.

Нарешті, по-четверте, визначальними в поводженні мас стають не стабільні, усвідомлені позиції, а швидко захопливі змінні фактори, що витікають зі змін умов виробництва й життя, характеру потреб і можливостей їхнього задоволення, а також загального, зростаючого динамізму життя.

Отже, широка масовізація - особливість політичного розвитку ХХ ст. Вона поширюється на всі сфери життя: матеріальне й нематеріальне виробництво, дозвілля, спілкування, політику. Масовізація в соціально-політичній сфері суспільства привела до істотного збільшення кількості людей, що беруть участь у різних політичних акціях, змінилися, ускладнилися й розширилися політичні відносини людей.

Слово “маніпуляція” походить від латинського слова manus – рука, відповідно manipulus – жменя та manus і ple – наповнювати [32,278]. У словниках європейських мов слово тлумачиться як використання предметів з певними намірами, цілями.

Політична маніпуляція—це система ідеологічного і духовно-психологічного впливу на масову свідомість із метою нав‘язати певні ідеї, цінності, вплив на громадську думку і політичну поведінку людей для спрямування її у заданому напрямі [26,91].

Проблему маніпулювання розглядають у багатьох дослідженнях. Якщо

радянські фахівці в основному акцентували на політико-ідеологічних аспектах, то західні дослідники підкреслювали вплив маніпулювання на моральні й інтелектуальні установки людей.

Так, відомий російський дослідник Є.Доценко дає кілька формулювань поняття «маніпуляція»:

- як вид психологічного впливу, майстерне виконання якого призводить до прихованого збудження у іншої людини намірів, які не збігаються з її актуально існуючими бажаннями;

- як вид психологічного впливу, при якому майстерність маніпулятора використовується для прихованого впровадження в психіку адресата цілей, бажань, намірів або установок, які не збігаються з тими, що є в адресата на даний час;

- як вид психологічного впливу, що використовується для досягнення одностороннього виграшу шляхом прихованого залучення людини до виконання певних дій[8,145].

На думку психолога, ступінь успішності маніпуляції значною мірою залежить від того, наскільки широким є арсенал засобів психологічного впливу, який використовує маніпулятор, і наскільки гнучко він його використовує.

Проаналізувавши дані характеристики маніпуляції, можна виділити такі інтегральні критерії, які можна використовувати для визначення поняття маніпуляції:

1) родова ознака – психологічний вплив;

2) відношення до обєктів маніпуляції як до засобу досягнення власних;

3) бажання отримати односторонній виграш;

4) прихований вплив. Як зауважує Г.Шиллер, «для досягнення успіху маніпуляція повинна залишатися непомітною. Успіх маніпуляції гарантований, коли людина, над якою здійснюють маніпулювання, вірить, що все що відбувається природно й неминуче. Коротше кажучи, для маніпуляції потрібно фальшива дійсність, у якій її присутність не буде відчуватися»[56,78]. Коли спроба маніпуляції розкривається й викриття стає досить відомим, акція звичайно згортається, оскільки розкритий факт такої спроби наносить маніпулятору значний збиток. Ще більш ретельно ховається головна мета - так, щоб навіть викриття самого факту спроби маніпуляції не привело до з'ясування далеких намірів. Тому приховування інформації - обов'язкова ознака;

5) використання психологічної сили, слабких сторін;

6) спонукання, мотиваційне привнесення (формування «видуманих» потреб і мотивів для зміни поведінки в інтересах ініціатора маніпулятивного впливу);

7) майстерність в здійсненні маніпулятивних дій. Оскільки маніпуляція суспільною свідомістю стала технологією, з'явилися професійні