Отже, основними умовами протидії політичному маніпулюванню є:

1. Формування і розвиток політичної культури у суспільстві;

2. Виховання у громадян схильності до критичного мислення;

3. Підвищення рівня освіченості з ключових політичних питань, політичної активності членів суспільства;

4. Соціально-економічна стабілізація у суспільстві ( соціально-економічна нестабільність несе психологічну нестійкість членам суспільства, а це створює сприятливий ґрунт для маніпуляцій);

5. Розвиток у суспільстві конкуруючих мереж розповсюдження інформації.

ВИСНОВКИ

Сукупність культурно-історичних, соціально-економічних і політичних умов об?єктивно визначає обумовленість використання в політичній боротьбі психологічних маніпуляцій.

Своїм корінням маніпулювання сягає глибоко в історію, на різних етапах розвитку людства воно видозмінювалось та вдосконалювалось і на сьогодні ввійшло в область масового використання. Із відносно автономних сфер життя воно перейшло в сферу широкого вжитку.

Існують відмінності в понятійному апараті, в трактуванні основних його складових. Але аналіз існуючих підходів дозволяє виділити основні його положення. Маніпулювання в загальному вигляді можна визначити як процес ціленаправленого використання специфічних способів і засобів зміни поведінки людини чи цілей, бажань, намірів, установок, психічних станів чи інших його психологічних характеристик в інтересах суб?єкта впливу.

Основними рисами маніпулювання є, по-перше, його прихований вплив, спрямований на впровадження в психіку людини думок, бажань, які не збігаються з її власними; по-друге, це специфічний психологічний вплив, метою якого є управління діями людей. Маніпулювання здійснюється протягом тривалого часу. На початковому рівні в свідомість людей впроваджуються необхідні цінності, норми, мотиви, далі відбувається зміна поглядів людей на ту чи ішу подію і в кінцевому результаті змінюється весь світогляд особистості, вся система її життєвих орієнтацій.

В сучасних умовах саме маси стають об?єктами маніпулювання, яких використовують як засоби для досягнення тих чи інших політичних цілей. Основні психологічні ефекти базуються на управлінні увагою (відволікання, переміщення, зосередження) великих мас людей, застосування механізмів психологічної установки, стереотипних уявлень, ілюзій сприйняття.

Сьогоднішня політична еліта успішно використовує маніпуляцію для досягнення своїх цілей. А оскільки більшість населення є відстороненою від участі в політичному житті суспільства, відчужена від процесів прийняття рішень і отримує велику кількість інформації, яку не може компетентно оцінити, то маніпуляція проходить успішно. Вона стає мистецтвом, яке зводиться до вміння направляти людські бажання у потрібному руслі.

Разом з еволюцією уявлень про феномен маніпулювання вдосконалювались і технології його здійснення. Сьогодні вони стали мистецтвом. Можна виділити ряд особливостей, що становлять когнітивну і психологічну базу маніпулятивних технік. Так, можна назвати психологічні передумови (інерційність людської свідомості, схильність до спрощень, уникнення протиріч); когнітивні передумови (прихильність до певної моделі світу); логічні передумови (інтерпретація повідомлень нерідко пов'язана з логічним висновком, що може бути помилковим); соціологічні передумови (перевага конформізму в людській поведінці); комунікаційні (у спілкуванні люди часто керуються принципом кооперації); структурно-семіотичні (будь-яка семіотична система не просто позначає дійсність, а інтерпретує її).

Найширше сьогодні використовують лінгвістичні технології маніпулювання, куди належать застосування ідентифікаційних формул, синонімічних рядів, навішування ярликів, використання евфемізмів, викривлення існуючої інформації тощо. Іншою групою є технології поширення стереотипів, завдяки яким штучно спотворюється реальність і утворюється стійка сукупність викривлених та спрощених оцінок. Технології поширення зорових образів полягає в тому, щоб спрямувати уяву людини в потрібне русло і створити в свідомості образи, які не відповідають дійсності.

Ще одна група маніпулятивних технологій пов?язана із почуттями та потребами людини, адже їх досить легко викликати і важко контролювати. Щодо потреб, то маніпулятори створюють нові, видумані потреби, примушуючи повірити, що вони є істинними.

Але існують межі маніпулювання. Перешкодою виступає досвід людей, непідконтрольні владі напряму системи комунікації такі як сім?я, друзі, знайомі. Першою умовою протидії маніпуляції є критичне осмислення та перевірка інформації, її уточнення через альтернативні джерела. Потрібно звертати увагу на зміст, форму повідомлення, зв?язок з подією. А головне – не залишатись байдужими, індиферентними. Необхідно вчасно виявляти та нейтралізувати маніпулятивний вплив, адже в ньому криються серйозні наслідки для особистості.

Застосування різного роду маніпулятивних впливів, передусім з метою досягнення чи збереження політичного домінування, призводить у результаті до серйозних розладів суспільного життя, породжує суспільну апатію та відчуження більшості населення від свідомої участі у політичному житті країни. Наслідок - дестабілізація внутріполітичного життя, стагнація негативних явищ.

Необхідно зрозуміти, що політика – це наше повсякденне життя. І дуже важливо, особливо в наш неспокійний час, розуміти всю серйозність застосування маніпулятивних технологій та вміти їм протистояти.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Амелин В. Социология политики.—М., 1992. – 324с.

Барт Р. Из книги «Мифологии»// Барт Р. Избранные работы. Семиотика. Поетика.—М, 1989. – 586с.

Бебик В. Базові засади політології: історія, теорія, практика.—К.: МАУП, 2000. – 437с.

Бебик В. Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технологія, маркетинг: Навч.-метод. Посіб.—К.:МАУП, 2001. – 389с.

Варій М. Політико-психологічні передвиборні та виборчі технології: Навчально-методичний посібник.—К.: Ельга, 2003. – 543с.

Вахрушев Г., Гороховский І. Візуальний образ избирательной компании// Избирательные технологии и избирательное искусство: Сб. статей/ Под общей ред.. С.В. Устименко.—М.: Росс. полит. энцикл., 2001. – 267с.

Вебер М. Політика как призвание и профессия// Избранные произвидения. – М., 1990. – 349с. – 490с.

Воєводін А. Стратагеми і стратегії війни, маніпуляції, обману. – К.: Кларетианум, 1998. – 137с.

Головатий М. Політична психологія: Навч. посіб.—К.: МАУП, 2001. – 136с.

Грачев Г., Мельник И. Манипулирование личностью: организация, способы и технологии информационно-психологического воздействия. – М., 1999. – 139с.

Доценко Е. Психология манипуляции. Феномены, механизмы, защита.—М.: ЧеРо, МГУ, 1996.