Але іноді, на думку Є.Доценка, в практичних цілях зручніше користуватися метафорою при визначенні даного поняття, сформулювавши її таким чином: «Маніпуляція — це дії, направлені на "прибрання до рук" іншої людини, здійснюючи управління нею так, що створюється враження ніби людина самостійно здійснює свою поведінку»[11,58].

Таким чином, можна зробити висновок, що поняття маніпуляції використовується в наступних переносних значеннях: по-перше, як означення загального підходу до соціальної взаємодії і управління, яке включає в себе активне використання різноманітних способів і засобів прихованого примусу людей. В цьому значенні маніпулювання замінює термін "макіавелізм" як образ політичної діяльності, що використовує будь-які засоби для досягнення поставлених цілей.

По-друге, маніпуляція використовується як позначення специфічного виду психологічного впливу. В цьому значенні використовуються також поняття «маніпулятивний вплив», «психологічні маніпуляції», «маніпулювання громадською думкою», «міжособистісні маніпуляції», «соціально-політичні маніпуляції особистістю» та ін.

По-третє, термін маніпуляції використовується для позначення певних організаційних форм використання прихованого примусу над людиною. На думку Є.Доценка, процес маніпулятивного впливу може здійснюватися безпосередньо маніпулятором, але бувають ситуації, коли він виступає ініціатором й організатором складної психологічної маніпуляції, у якій використовує інших осіб для досягнення своїх цілей.

Можна виділити такі риси маніпулятивного впливу (за Є.Доценком):

1) процес маніпулювання може бути розтягнутим у часі й представляти багатокрокову поетапну процедуру надання маніпулятивного впливу на людину. Він може бути відносно простим, що включає "одноактний" період спілкування з використанням одного або декількох прийомів маніпулятивного впливу, або структурно досить складним, тобто включати комплекс (систему) різноманітних прийомів маніпулятивного впливу, дія яких спрямовано на різні психологічні структури особистості й задіюючи різні психологічні механізми з поетапною реалізацією в певні періоди часу й у різних ситуаціях взаємодії. Таким чином, складна маніпуляція має свої тимчасові, просторову й соціальну структури. Тобто, кожен етап багатокрокової психологічної маніпуляції представляє рішення щодо самостійних підзадач і припускає, також як правило, використання маніпулятивного впливу. Таким чином, багатоетапна психологічна маніпуляція особистістю як би складається з більше дрібних елементів - періодів маніпулятивного впливу, які можуть розглядатися як самостійні в дослідницьких цілях;

2) його таємний, схований для адресата характер. У зв'язку із чим виділяються два рівні впливу: явний і прихований. Явний рівень виступає як маскування, як прикриття маніпулятивного впливу. Він виконує функцію «легенди» або «міфу», - як відзначає Е.Доценко, - маскуючого щирі наміри актора. Причому може приховуватися як сам факт, так і мета прихованого рівня впливу. Але показово те, що «цей рівень, однак, схований від адресата лише психологічно. Феноменально ж він вбудований у сюжет «легенди» як набір елементів, які можуть виглядати або як її частина (якщо маніпуляція досить мистецька), або ж як випадкові включення, на які звичайно не звертають уваги. Ці елементи функціонально є «приманкою» на яку, як сподівається маніпулятор, повинен купитись адресат»[11,74].

3) існування «мішені» впливу. «Найбільш психологічною, - на його думку, - безсумнівно є тема мішеней впливу. Викриттю часто піддається той факт, що вплив будується розраховуючи на низинні потяги людини, агресивні устремління»[11,82]. Відзначається, що маніпулятори експлуатують такі потяги, які повинні діяти безвідмовно: потреба в безпеці, у їжі, у почутті спільності й т.п. Інші способи маніпулювання припускають попереднє «виготовлення» думок або бажань, закріплення їх у масовій свідомості й у поданнях окремої людини, для того щоб можна було до них потім адресуватися. Наприклад, створення міфу про турботливого президента або про респектабельність компанії, переконання партнера в тім, що йому хочуть допомогти або що йому загрожує небезпека. Крім того, у літературі під мішенями впливу розуміються й окремі люди, їхні об'єднання, соціальні групи, населення й навіть країна - об'єкти психологічних операцій. При розгляді міжособистісних маніпуляцій як мішені в цей час виділяються особистісні структури, певні психічні утворення людини. Узагальнюючи наявні дані по цій проблемі як робоча класифікація мішеней маніпулятивного впливу на особистість можна використати наступні п'ять груп психічних утворень людини:

1. Побудники активності людини: потреби, інтереси, схильності;

2. Регулятори активності людини: групові норми, самооцінка (у т.ч. почуття власного достоїнства, самоповага, гордість), суб'єктивні відносини, світогляд, переконання, вірування, значеннєві, цільові, операційні установки й т.д.;

3. Когнітивні (інформаційні) структури (у т.ч., інформаційно-орієнтовна основа поводження людини в цілому) - знання про навколишній світ, людей й інші різноманітні відомості, які є інформаційним забезпеченням активності людини.;

4. Операційний склад діяльності: спосіб мислення, стиль поводження й спілкування, звички, уміння, навички й т.п.;

5. Психічні стани: фонові, функціональні, емоційні. Необхідність виділення в ситуаціях міжособистісної взаємодії серед усього розмаїття мішеней саме тих, на які спрямований вплив визначає доцільність введення такого поняття як напрямок або вектор впливу[8,84].

На думку автора, потужність й ефективність маніпулятивного впливу залежить від наявності певних переваг у маніпулятора над адресатом. Ми вже відзначали схований для адресата характер маніпулятивного впливу, що відразу створює переваги маніпулятору. Крім цього існують й інші переваги, які дозволяють маніпулятору використати специфічні прийоми впливу й підсилювати його ефект.

Як підстава класифікації використається джерело, що створює переваги. З обліком цього ним виділяються наступні чотири основні групи: «по-перше, актор уже може мати деякий власний набір переваг:

а) статусні переваги (рольова позиція, посада, вік);

б) ділові (кваліфікація, аргументи, здатності, знання).

По-друге, актор може залучити чинність третіх осіб. Якщо це конкретні або досить певні «інші», то такий вид чинності можна назвати (в) представницькою підтримкою («я від Миколи Миколайовича», «не за себе намагаюся - за колектив»).